Публічне управління в Україні несумісне з ринковими принципами

Перша річниця роботи уряду, очевидно, стала не тільки часом підбиття підсумків роботи урядовців, але й оцінкою своїх можливостей у системі виконавчої влади для кожного чиновника. Менеджери, які не мали тіньових інтересів і в своїй роботі переслідували ціль реформувати окремі галузі економіки країни, дуже швидко виявили власну неспроможність реалізувати поставлені реформаторські завдання. І не тому, що ці люди погані управлінці, а тому, що українська чиновницька система органічно не сприймає якісно нових ринкових механізмів менеджменту, вона з ними принципово несумісна.

Зокрема, нещодавно подав у відставку міністр інфраструктури Андрій Пивоварський, сьогодні про бажання залишити посаду заявив заступник міністра економічного розвитку і торгівлі Руслан Корж, подібні наміри має також директор департаменту продовольства Мінагрополітики Дмитро Шульмейстер тощо. Всіх цих людей об’єднує прихід на чиновницьку роботу з бізнесу, в який вони і виявили бажання повернутися після року роботи в уряді та міністерствах. За задумом, менеджери мали привнести, кожен у свою сферу компетенції, ринкові методи, новації та інструменти роботи, адже саме підприємницька діяльність є найбільш ефективною з точки зору організації процесу управління та його результатів. Тож якщо ти успішний бізнесмен, то принципи і стиль твого керівництва мали б бути корисними для виконавчої гілки державної влади.

Але на практиці виявляється, що державна бюрократія не просто не в змозі задовольнити амбіції ефективного менеджера, а є агресивним для нього середовищем і, врешті-решт, «випльовує» чужорідні ринкові елементи на зовні. Той факт, що система публічного управління в нашій країні хронічно не «переварює» адекватного менеджменту, свідчить про її безнадійність і невиліковність амбулаторними методами. Її неможливо перезавантажити чи реанімувати. Це та будівля, капітальний ремонт якої коштуватиме значно дорожче по часу і ресурсам, ніж спорудження нової з нуля.