Антикорупційний форум. Епілог

Минулого тижня важливого суспільного резонансу набув Антикорупційний форум у Києві, організований відомими політиками і громадськими активістами на чолі з губернатором Одещини Міхеїлом Саакашвілі. Захід зібрав близько 6 тисяч людей з метою консолідації підходів та інструментів антикорупційної діяльності.

Та паралельно зі схваленням форум отримав і критичні відгуки в суспільстві. Зокрема, Саакашвілі запідозрили у намаганні використати суспільний запит на боротьбу з корупцією у своїх політичних цілях, насамперед, для створення нової політичної сили з антикорупційним брендом. І справді, якби такий розрахунок дійсно мав місце, це міг бути дуже вигідний політичний капітал, оскільки тема подолання корупції в Україні сьогодні не поступається актуальністю навіть війні на Сході, а бійці антикорупційного фронту не менш затребувані і популярні, ніж герої АТО. Безумовно, Саакашвілі це добре розуміє, і, попри запевнення у політично незаангажованих намірах, так чи інакше використає вже майже формальне лідерство в антикорупційному блоці для нарощування власного авторитету.

Такі заходи і реакція на них насправді мають симптоматичний характер для України. Те, що корупція стає темою номер один - це добре, так як все більше мобілізує громадянське суспільство на боротьбу з нею. З іншого боку, вкрай важливо, аби на цьому вкотре не намагалися спекулювати політики для отримання влади. Адже на ідеї Майдану і боротьби з російською агресією до влади потрапило чимало одіозних політиків, в тому числі колишніх регіоналів. Сьогодні те саме може повторитися з ідеєю очищення країни від корупції, яка також є своєрідною війною, завтра буде ще щось і так без кінця. При цьому, використані для нарощування партійних рейтингів, самі проблеми, як правило, залишаються невирішеними.

Змістовно проблематику форуму можна розділити на два блоки. Перший був концентровано виражений закликом учасників до діючої влади поступитися місцем новим реформаторам, які здатні більш дієво змінювати країну. Другий блок стосувався безпосередньо випрацюваних і озвучених заходів по боротьбі з корупцією. Тобто в найзагальнішому формулюванні проблем дві: нові люди і конкретні програми дій. І якщо з першим аспектом сперечатися важко, то з діями в учасників форуму було складніше. Запропоновані самим Саакашвілі під час його виступу заходи - податкова, митна, антибюрократична революція - відомі всьому світу параграфи посібника для антикорупціонерів. Реальне ж завдання полягає в тому, щоб зрозуміти, як саме боротися з тотальною корупцією в теперішніх умовах, тобто потрібен чіткий план, механізм, покрокова стратегія, а не декларація загальновідомих принципів. Без плану діяльності жодна нова команда нічого не вдіє.

Безумовною перевагою проведеного форуму стало прагнення його організаторів перетворити боротьбу з корупцією в «другу національну ідею». Але для того, щоб цією новою ідеологією цинічно не скористалася нова партія з її номенклатурою, суспільство повинне вимагати від антикорупціонерів конкретних планів і дій. Відтепер Саакашвілі взяв на себе таку ж громадянську відповідальність за подолання корупції, як і Яценюк понад рік тому. Останній провалив завдання, що дало змогу Міхо розгорнути інтенсивну антиурядову кампанію. Нині настала черга обвинувачів довести свою ефективність на справах.