Чи розуміє Путін, з ким зав'язав бійку?

Коли розпочалася активна фаза україно-російського протистояння, всі почали говорити про те, що Путін застряг у донбаській трясині. Як тільки він втрутився у сирійську війну, мова зайшла про сирійський капкан для Путіна. Але реально справжньою пасткою, з

Коли розпочалася активна фаза україно-російськогопротистояння, всі почали говорити про те, що Путін застряг у донбаськійтрясині. Як тільки він втрутився у сирійську війну, мова зайшла про сирійськийкапкан для Путіна. Але реально справжньою пасткою, з якої російському лідеру невийти переможцем, є нинішній конфлікт з Туреччиною після збиття турками Су-24.

І справа тут далеко не в параметрах державної могутностіТуреччини, не в її членстві в НАТО чи в наявності альтернатив співпраці зМосквою. Справа в тому, що Ердоган – двійник Путіна. З відсутністю імперськихамбіцій, без інструментів зомбування населення та ядерної зброї, але в усьомуіншому – двійник. Це такий же лідер з авторитарним стилем правління, політичноюгордістю і безкомпромісною позицією. Він має так само велику підтримку своїхгромадян, які, до речі, об’єдналися навколо правителя на фоні терористичноїзагрози з боку курдських повстанців (один в один нагадує Путіна, Чечню і «замочених»в сортирі терористів). В його розпорядженні сильна турецька армія і бажаннякраїни стати лідером у регіоні. В арсеналі Ердогана також наявні свої «духовніскріпи» - консолідуюча сила релігії, яка особливо проявилася внаслідокісламізації Туреччини чинним президентом. Нарешті, відтепер турецький лідеротримав і суто путінський козир – грізного зовнішнього ворога, який, безумовно,загострить в суспільстві антиросійські і патріотичні настрої та посилить об’єднаннядовкола лідера країни.

На відміну від європейських і американських політиків,які відстоюють свої прагматичні інтереси виразами стурбованості і глибокогозанепокоєння, Ердоган готовий жертвувати державними економічними інтересами накористь збереження національної гордості і величі, що ясно випливає з йогоофіційної риторики у відповідь на погрози Кремля. Якщо виникне потреба, туркипроявлять значно більшу витримку, ніж росіяни, через санкції чи будь-які іншіпрояви тиску. Ердоган не здасться на милість Путіну, бо захищає не демократичніцінності та добробут громадян, а їх гордість, якою неможливо поступитися бодайна йоту. І можна бути впевненими, що турки таки не поступляться.

Єдиний вихід для Путіна після збиття Су-24 – каратиТуреччину всіма доступними засобами, аби розпечений меч помсти випік ганьбуприниження на душі «руської весни». Та чим більше Кремль розводить всуспільстві антитурецьку істерію, тим сильніше це грає на руку Ердогану, чийавторитет тільки зростає, а значить, збільшуються можливості завдати новогоудару Путіну. Щоправда, цього разу вже не в спину, а прямісінько в обличчя.