Підсумки другого туру місцевих виборів

Згідно з офіційною інформацією ЦВК середня явка виборців під час другого туру місцевих виборів в Україні склала трохи більше 34%. Такий показник у Центрвиборчкомі назвали наднизьким і припустили можливість скасування другого туру в майбутньому.

Таким чином, норма, яка вважалася вдалою демократичною новацією, може бути вилучена із законодавства через свою неефективність. І це один з тих небагатьох випадків, коли нововведення бойкотує не влада, а громадянське суспільство.

В теперішніх умовах посадовці будь-якого рівня – від президента до мера міста чи сільського голови – мають ухвалювати складні, часто непопулярні рішення, реалізація котрих неможлива без високого рівня громадянської підтримки і довіри. Саме легітимність, тобто визнання суспільством, є запорукою ефективності будь-якої влади. Ми ж отримали наступне. В середньому співвідношення отриманих голосів кандидатами в мери дорівнює 60:40, подекуди 55:45, що свідчить про високу конкуренцію серед претендентів. При загальній явці в 30% реальна підтримка переможця становить 18-20%. За такого кредиту довіри легітимність місцевих керівників більш, ніж сумнівна.

Окрім того, цьогорічні вибори до органів місцевого самоврядування відбуваються в умовах реформи децентралізації влади. Це значить, що новообрані мери і депутати матимуть значно ширші повноваження і фінансові можливості для їх реалізації, ніж місцеві ради попередніх каденцій. Відтепер місцева влада отримає більший вплив і разом з тим більше відповідальності за добробут громад. На превеликий жаль, українці не усвідомили сутності вказаної реформи, в абсолютній більшості проігнорувавши участь у формуванні тих органів, від яких їх повсякденне життя залежатиме значно більше, ніж від парламенту, президента чи уряду. Ми досі помилково вважаємо київські кабінети ядром соціально-політичного та економічного життя країни, тоді як час вимагає зміни акцентів і пріоритетів.

Очевидно, що українці втомилися від безперервної виборчої епопеї. Мало кого надихають стандартні набори порожніх обіцянок, брудні передвиборчі технології та одні й ті ж обличчя на білбордах. Чим довше тягнеться виборчий процес, тим більше він набридає і демотивує. Але цей марафон демократії необхідно проходити до кінця, адже йому існує лише одна дієва альтернатива – революція, що забирає життя людей.