У Верховній Раді може залишитися 100 народних депутатів

Конституційна комісія розгляне петицію про скорочення кількості депутатського корпусу до 100 осіб.

Конституційна комісія має розглянути петицію проскорочення кількості депутатського корпусу до 100 осіб.

Відповідна кількісна трансформація українськогопарламенту необхідна з кількох причин. По-перше, в суспільстві вже давно назрівзапит на зменшення кількості народних депутатів, утримання яких вимагає чималихзатрат з державного бюджету. По-друге, сьогодні як ніколи необхідно максимальнооптимізувати роботу вищого законодавчого органу, що вимагає кардинальної змінийого структури. І, по-третє, Верховній Раді слід за будь-що повернути довіру іпідтримку населення, адже без цих компонентів робота парламенту буде формальною імітацією політико-правового процесу в Україні.

Та головне в цій необхідній реформі інше. Радикальнескорочення кількості народних депутатів повністю змінить якість політичної конкуренціїв суспільстві. Депутатський мандат стане ціннішим майже у п’ять разів, авідтак, боротися за нього доведеться значно більше, ніж тепер. Згідно зринковою логікою, вищий рівень конкуренції призводить до поліпшення якостітовару, в нашому випадку, мова йде про змістовність передвиборчих програм тареальні дії політиків задля підтримки своїх рейтингів. Крім того, в такихумовах народні обранці міцніше триматимуться за свої мандати, що змусить їхвиконувати свої обіцянки перед населенням. Від усього цього виграють лишегромадяни.

До того ж, менша кількість депутатів передбачатиме значнобільшу увагу суспільства до кожної персони, що сприятиме відкритості їх обранняі професійної діяльності. 450 осіб – множина, в якій легко сховати одіознихфігур, чиїхось друзів або родичів. Натомість 100 імен набагато простіше піддатигромадському контролю. Таким чином, кожен з представників депутатської сотнімав би бути публічним політиком, професійні навички якого ні в кого б невикликали сумніву.

Словом, ініціатива виключно позитивна і потрібна.Важливо, щоб далі процес не сходив з порядку денного української політики,формуючи політичну волю у керівництва держави шляхом консолідованого тиску збоку громадянського суспільства.