Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
19.10.2015 18:11

Місце відкриття матеріалів кримінального провадження

На мій погляд, можна наполягати на відкритті матеріалів кримінального провадження не на «території» сторони обвинувачення, а на своїй «території».

На відмінну від ст. 218 КПК України (1960 року), ст. 290КПК України (2012 року) містить нові гарантії і нові правила «пред’явлення»матеріалів кримінальної справи.

За КПК України (1960 року), при виконанні ст. 218 КПК України(1960 року) склалася практика, коли слідчий запрошував до себе обвинуваченого,його захисника, або, за виключенням, прибував до СІЗО, за місцем ув’язненняобвинуваченого  і оголошував останнім прозакінчення слідства і пред’явлення матеріалів справи для ознайомлення.

Тобто склалася практика, за якою «диригентом» місцяознайомлення з матеріалами кримінального провадження був слідчий.

Однак, КПК (2012 року) має інші стандарти та можестворити, а на мій погляд зобов’язана створити інші порядки щодо місцевідкриття матеріалів кримінального провадження, і ось з яких ідей я виходжу.

  Для початку приведу декілька практичних прикладівпов’язаних з питанням, що підіймається в цій статті, зі своєї практики.

  Будучи захисником в одному кримінальному провадженню зач. 1 ст. 185 КК України, ч. 1 ст. 115 КК України (справа до внесення в ЄРДРдовго розглядалася за КПК України (1960) – з 2008 року, поки її не направили надодаткове розслідування, а клієнта не звільнили із-під варти), я отримав відслідчого телефонний дзвінок про те, що він закінчив досудове розслідування іготовий відкрити нам – мені, як захисники та моєму клієнту, як підозрюваномуматеріали кримінального провадження, у зв’язку з чим запросив нас до свогоробочого кабінету, погодивши дату та час.

У погоджений з слідчим час, я з своїм клієнтом прибув дослідчого. Слідчий надав нам повідомлення про закінчення досудового слідства,відкрив матеріали.

Через декілька днів, слідчий привіз моєму клієнтуповістку, про те, що йому необхідно терміново з’явитися до нього, для отриманнязміненого повідомлення про підозру, у зв’язку з перекваліфікацією дій могоклієнта з ч. 1 на ч. 2 ст. 115 КК України і поновлення досудового слідства.

КПК України (2012 року) на відмінну, від КПК України (1960року) не містить такого поняття, як «поновлення досудового слідства», а відтак,переді мною постало питання, як протидіяти таким незаконним діям слідчого і ненашкодити клієнту, адже за обраним відносно мого клієнта запобіжного заходом -особисте зобов’язання – він був зобов’язаний за першою вимогою прибувати дослідчого.

Я намагався пояснити слідчому, що досудове слідство вжезакінчене, у зв’язку з чим, він в нашому кримінальному провадженні, вже неслідчий, а відтак не може викликати мого клієнта за цим кримінальнимпровадженням будь-куди та поновлення досудового слідства, на відмінну від КПКУкраїни (1960), КПК України (2012) – не містить. Мої пояснення були марними –слідчий погрожував запобіжним заходом.

Вирішив застосувати тактику – є рішення – відсутній спір, і подав до слідчого судді з цьогоприводу заяву про відвід слідчого.

Як я і очікував, слідчий суддя відмовив мені взадоволенні вказаної заяви. І головне – мотиви (!), моя тактика спрацювала –мотиви: «В заяві адвоката Пономаренко Д.В. про відвід слідчого Б. вкримінальному провадженні №**** внесеного в ЄРДР **** відносно К. за ч. 1 ст.185, ч. 1 ст. 115 КК України слід відмовити, у зв’язку з тим, що відповідно донаявних у слідчого судді матеріалів, *** (дата) слідчий оголосив про закінченнядосудового слідства. Слідчий здійснює свої повноваження виключно на досудовомурозслідуванні кримінального провадження, а разом з тим і питання його відводуможе здійснюватись на цій же стадії, у зв’язку з чим в задоволенні заяви провідвід слідчого слід відмовити».

В іншій ситуації, я вступив в процес в якості захисникапо кримінальному провадженні відносно мого клієнта за ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст.15, ч. 1 ст. 115 КК України на стадії підготовчого судового засідання. Досудовеслідство здійснювалось за 150 км від місця мешкання мого клієнта та місця моєїроботи – м. Одеси.

В підготовчому судовому засіданні, я заявив клопотанняпро повернення обвинувального акту прокурору, у зв’язку з тим, що останній невідповідав вимогам ст. 291 КПК України (2012 року), прокурор не заперечував,обвинувальний акт був повернутий прокурору.

Після судового засідання, на ім’я прокурора мною булоподане клопотання про надання мені матеріалів кримінального провадження дляознайомлення, так як матеріалів, копії яких зробив адвокат, який здійснювавзахист до мене, мені було не достатньо для здійснення належного захисту. 

Через декілька днів, до мене зателефонував слідчий тазапросив до себе, для вручення моєму клієнту «виправленого» обвинувального актуі ознайомленням мене з матеріалами кримінального провадження.

В погоджений час, я разом зі своїм клієнтом прибули дослідчого. Слідчий надав нам обвинувальний акт і попросив розписатися про йогоотримання. На моє запитання про матеріали кримінального провадження, слідчийвідповів, що надасть їх після того, як ми розпишнимось про отриманняобвинувального акту. З такою позицією слідчого я не погодився і запропонувавостанньому спочатку надати матеріали. Після не тривалої дискусії, я зі своїмклієнтом сів в свій автомобіль і вирушив до свого офісу в Одесі, непідписавшись і не отримавши обвинувальний акт (матеріали слідчий надативідмовився).

Через деякий час, слідчий запропонував мені приїхати донього в кабінет для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження іотримання обвинувального акту, на що я відповів відмовою і запропонувавостанньому самостійно приїхати до мого офісу.

Слідчий погрожував повістками і приводом.

Результат – матеріали кримінального провадження слідчийпривіз мені в офіс. 

За цими прикладами, я думаю, виникає досить логічнепитання: чи зобов’язана сторона захисту прибувати до слідчого для відкриттяматеріалів кримінального провадження сторони обвинувачення? 

Перед тим, як надавати відповідь на вказане питання,пропоную проаналізувати норми КПК України (2012 року) з цього приводу. 

Слідчий -  службоваособа органів внутрішніх справ, органу безпеки, органу, що здійснює контроль задодержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань,підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національногоантикорупційного бюро України, уповноважена в межах компетенції, передбаченоїцим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень (п.17 ч. 1 ст. 3 КПК України).

Досудове розслідування – стадія кримінального провадження,яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення доЄдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінальногопровадження або направлення до суду обвинувального акта, клопотання прозастосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанняпро звільнення особи від кримінальної відповідальності (п. 5 ч. 1 ст. 3 КПКУкраїни).  

Здавалося б, відповідь очевидна і вона чітко випливає зп. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України, тобто поки обвинувальний акт, або іншіпроцесуальні рішення передбачені п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України не будутьнаправлені до суду (це не стосується постанови про закриття кримінальногопровадження), слідство триває і особа зобов’язання з’явитися до слідчого.  

Однак, як бути з положенням  ч. 3 ст. 283 та ч. 1 ст. 290 КПК України.

Як вбачається з положення ч. 1 ст. 290 КПК Українипрокурор або слідчий за дорученням прокурора (!) зобов’язаний повідомитипідозрюваному, його захиснику, законному представнику  та захиснику особи, стосовно якоїпередбачається застосування примусових заходів медичного чи виховногохарактеру, про завершення досудового розслідування (!) та надання доступу доматеріалів досудового розслідування.

Таким чином, відповідно до положень ч. 1 ст. 290 КПКУкраїни і це вже має сталу практики, спочатку прокурор, а на практиці, слідчийза дорученням прокурора повідомляє про закінчення досудового розслідування, апотім надає доступ до матеріалів.

Відповідно до ч. 3 ст. 283 КПК України відомості прозакінчення досудового розслідування вносяться прокурором до Єдиного реєструдосудового розслідування.

Тобто, вказана стаття, зобов’язує прокурора внестивідомості про закінчення досудового розслідування Пункт 3.1. п.п. 3 НаказуГенерального прокурора України від 17 серпня 2012 року № 69 «Про Єдиний реєстрдосудових розслідувань» встановлює строки внесення відомостей до Реєстру –закінчення досудового розслідування (ч. 3 ст. 283 КПК) – протягом 24 годин змоменту прийняття процесуальних рішень. 

Частина 4 ст. 110 КПК України визначає, що обвинувальнийакт є видом процесуального рішення.  

Однак, в ч. 1 ст. 290 КПК України йдеться не пропроцесуальне рішення, а про повідомлення.

Під повідомленням у кримінальному провадженні необхіднорозуміти процесуальну дію, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддячи суд повідомляє певного учасника кримінально провадження про дату, час тамісце проведення відповідної процесуальної дії, наприклад, відкриття матеріалівкримінального провадження, або при прийняте процесуальне рішення чи здійсненнупроцесуальну дію (ч. 1 ст. 111 КПК України). 

Таким чином, вбачається, що повідомляючи про закінченнядосудового слідства, прокурор або слідчий за його дорученням, фактичноповідомляє про складання (в нашому випадку) обвинувального акут, що прямовипливає з ч. 1 ст. 111 КПК України. 

Більш того, необхідно звернути увагу на те, що не слідчийсамостійно, а лише за дорученням прокурора, може повідомляти про закінченнядосудового слідства та відкриття матеріалів кримінального провадження і всідії, на цій стадії, слідчий здійснює виключне за дорученням прокурора.

Тобто, слідчий не має процесуального права викликатибудь-кого, після повідомлення про закінчення досудового слідства.

Таким чином, враховуючи наведене та положення ч. 2 ст.290 КПК України, на мій погляд, можна наполягати на відкритті матеріалівкримінального провадження не на «території» сторони обвинувачення, а на своїй«території». 

Разом з тим, постає питання про те, коли слідчийзобов’язаний скласти обвинувальний акт. Адже повідомляючи про закінченнядосудового слідства, прокурор або за його дорученням слідчий повідомляє проприйняття процесуального рішення (ч. 1 ст. 111 КПК України), а обвинувальнийакт, як зазначено вище є процесуальним рішенням (ч. 4 ст. 110 КПК України).

На практиці, прокурор або слідчий за дорученням прокурораповідомляють про закінчення слідства, однак при цьому жодного процесуальногорішення з цього питання не виносять.

Виникає питання – чи є таке повідомлення належним, врозумінні ч. 1 ст. 111 КПК України (однак це питання окремої статті).

Разом з тим, вважаю, що в п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК Українинеобхідно внести зміни і вказати про те, що моментом закінчення досудовогослідства є складання обвинувального акта, що в свою чергу усуне вищезазначеніпротиріччя.

 

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net