Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.
І питання не в особистостях, а в наперед продуманій операції. Полягає вона в тому, що створення окремого органу для протидії корупційним проявам серед високопосадовців є нічим іншим як штучно створеною “умовою для конфлікту” між окремими правоохоронними органами.
Адже, при прийнятті КПК України в 2012 році прокуратура отримала надзвичайно широкі повноваження в кримінальному провадженні, що на даний момент використовує як монопольне право на протидію злочинності. Але показові затримання високопосадовців, а також «самостійні» рішення керівників НАБУ та САП щодо проведення процесуальних заходів відносно працівників ГПУ є нічим іншим як внутрішнім протистоянням.
Робота НАБУ безумовно свідчить про втрату ГПУ монополії на протидію корупції в державі, особливо коли це стосується високопосадовців. Крім цього, коли керівники НАБУ є незалежними в прийнятті процесуальних рішень, прокурорська система намагається все ж таки зосередити зусилля для створення умов, за яких останнє слово в цьому процесі буде за ними.
Закономірно, що між НАБУ та ГПУ неодноразово виникали «розбіжності» та взаємні звинувачення. Це стосується витребування кримінальних справ для вивчення, проведення обшуків в приміщенні НАБУ щодо факту незаконного прослуховування окремих осіб, складення протоколів про вчинення корупційних правопорушень працівниками НАБУ, взаємні звинувачення у протидії розслідуванню, занадто тривале погодження процесуальних документів ГПУ (повідомлення про підозру), що дало можливість виїхати з України окремим фігурантам корупційних злочинів тощо. Така ситуація зумовлена декількома обставинами.
По-перше, розпорошення органів досудового розслідування в різних структурах не сприяє консолідації зусиль в протидії злочинності, в тому числі й у сфері корупційних правопорушень.
По–друге, на момент створення НАБУ в законодавстві було закладено умови протистояння між різними органами досудового розслідування – це альтернативна підслідність. Зводиться вона до того, що розмежування підслідності НАБУ та інших слідчих органів здійснюється не за категорією кримінальних правопорушень, а за суб'єктом, що створює додаткові ризики для маніпуляцій.
По-третє, створення НАБУ як окремого органу досудового розслідування корупційних правопорушень не зовсім відповідає прийнятому раніше рішенню про створення Державного бюро розслідувань, яке за задумом мало стати єдиним органом досудового розслідування тяжких та особливо тяжких злочинів, в тому числі і корупційних. Натомість, ми отримали декілька слідчих органів у різних структурах, що, є свідченням взаємної недовіри інституцій влади. Адже, за таких умов, кожна з них намагається контролювати іншу та зберігати баланс сил за допомогою підконтрольного правоохоронного органу.
Чи зміниться ситуація протидії злочинності? На моє переконання, доки в державі діятиме декілька органів досудового розслідування в різних відомствах, конфлікт лише поглиблюватиметься. Протистояння негативно позначиться на системній протидії злочинності, оскільки засоби використовуватимуться для протистояння між конфліктуючими органами.
Ідея створення єдиного органу досудового розслідування в державі актуальна як ніколи. В її системі мають діяти окремі структурні підрозділи, які займатимуться розслідуванням певних категорій злочинів, наприклад, корупційних. Створення єдиного органу досудового розслідування усуне передумови протистояння між окремими правоохоронними органами, що сприятиме консолідації зусиль в протидії злочинності.
Для цього необхідна концепція реформування правоохоронних органів, яка повинна визначити чіткі кроки реформування законодавчої бази та механізму створення державних органів з протидії злочинності.
22.08.2016 09:41
Єдиний орган розслідування може припинити “розборки” правоохоронців
Виникнення протистояння між ГПУ та НАБУ було лише справою часу, адже цей конфлікт був фактично закладений законодавцем. Повірити в те, що Генеральна прокуратура зможе зміритися з втратою “останнього слова” за гучними та цікавими для неї кримінальними прова
Ми стали свідками протистояння між серйозними правохоронними органами – НАБУ та ГПУ. Взаємні звинувачення в порушенні закону та зловживанні правом на примус зумовили неоднозначні оцінки в роботі цих органів. Не дивлячись на анонсований спільний брифінг щодо пояснення відсутністі протистояння, повірити в це складно.І питання не в особистостях, а в наперед продуманій операції. Полягає вона в тому, що створення окремого органу для протидії корупційним проявам серед високопосадовців є нічим іншим як штучно створеною “умовою для конфлікту” між окремими правоохоронними органами.
Адже, при прийнятті КПК України в 2012 році прокуратура отримала надзвичайно широкі повноваження в кримінальному провадженні, що на даний момент використовує як монопольне право на протидію злочинності. Але показові затримання високопосадовців, а також «самостійні» рішення керівників НАБУ та САП щодо проведення процесуальних заходів відносно працівників ГПУ є нічим іншим як внутрішнім протистоянням.
Робота НАБУ безумовно свідчить про втрату ГПУ монополії на протидію корупції в державі, особливо коли це стосується високопосадовців. Крім цього, коли керівники НАБУ є незалежними в прийнятті процесуальних рішень, прокурорська система намагається все ж таки зосередити зусилля для створення умов, за яких останнє слово в цьому процесі буде за ними.
Закономірно, що між НАБУ та ГПУ неодноразово виникали «розбіжності» та взаємні звинувачення. Це стосується витребування кримінальних справ для вивчення, проведення обшуків в приміщенні НАБУ щодо факту незаконного прослуховування окремих осіб, складення протоколів про вчинення корупційних правопорушень працівниками НАБУ, взаємні звинувачення у протидії розслідуванню, занадто тривале погодження процесуальних документів ГПУ (повідомлення про підозру), що дало можливість виїхати з України окремим фігурантам корупційних злочинів тощо. Така ситуація зумовлена декількома обставинами.
По-перше, розпорошення органів досудового розслідування в різних структурах не сприяє консолідації зусиль в протидії злочинності, в тому числі й у сфері корупційних правопорушень.
По–друге, на момент створення НАБУ в законодавстві було закладено умови протистояння між різними органами досудового розслідування – це альтернативна підслідність. Зводиться вона до того, що розмежування підслідності НАБУ та інших слідчих органів здійснюється не за категорією кримінальних правопорушень, а за суб'єктом, що створює додаткові ризики для маніпуляцій.
По-третє, створення НАБУ як окремого органу досудового розслідування корупційних правопорушень не зовсім відповідає прийнятому раніше рішенню про створення Державного бюро розслідувань, яке за задумом мало стати єдиним органом досудового розслідування тяжких та особливо тяжких злочинів, в тому числі і корупційних. Натомість, ми отримали декілька слідчих органів у різних структурах, що, є свідченням взаємної недовіри інституцій влади. Адже, за таких умов, кожна з них намагається контролювати іншу та зберігати баланс сил за допомогою підконтрольного правоохоронного органу.
Чи зміниться ситуація протидії злочинності? На моє переконання, доки в державі діятиме декілька органів досудового розслідування в різних відомствах, конфлікт лише поглиблюватиметься. Протистояння негативно позначиться на системній протидії злочинності, оскільки засоби використовуватимуться для протистояння між конфліктуючими органами.
Ідея створення єдиного органу досудового розслідування в державі актуальна як ніколи. В її системі мають діяти окремі структурні підрозділи, які займатимуться розслідуванням певних категорій злочинів, наприклад, корупційних. Створення єдиного органу досудового розслідування усуне передумови протистояння між окремими правоохоронними органами, що сприятиме консолідації зусиль в протидії злочинності.
Для цього необхідна концепція реформування правоохоронних органів, яка повинна визначити чіткі кроки реформування законодавчої бази та механізму створення державних органів з протидії злочинності.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишею і натисніть Ctrl+Enter.
Останні записи
- 1000+ днів війни: чи достатньо покарати агрессора правовими засобами?! Дмитро Зенкін вчора о 21:35
- Горизонтальний моніторинг як сучасний метод податкового контролю Юлія Мороз вчора о 13:36
- Ієрархія протилежних правових висновків суду касаційної інстанції Євген Морозов вчора о 12:39
- Чужий серед своїх: право голосу і місце в політиці іноземців у ЄС Дмитро Зенкін 20.11.2024 21:35
- Сталий розвиток рибного господарства: нові можливості для інвестицій в Україні Артем Чорноморов 20.11.2024 15:59
- Кремль тисне на рубильник Євген Магда 20.11.2024 15:55
- Судова реформа в контексті вимог ЄС: очищення від суддів-корупціонерів Світлана Приймак 20.11.2024 13:47
- Як автоматизувати процеси в бізнесі для швидкого зростання Даніелла Шихабутдінова 20.11.2024 13:20
- COP29 та План Перемоги. Як нашу стратегію зробити глобальною? Ксенія Оринчак 20.11.2024 11:17
- Ухвала про відмову у прийнятті зустрічного позову підлягає апеляційному оскарженню Євген Морозов 20.11.2024 10:35
- Репарації після Другої світової, як передбачення майбутнього: компенсації постраждалим Дмитро Зенкін 20.11.2024 00:50
- Що робити під час обшуку? Сергій Моргун 19.11.2024 19:14
- Як реагувати на вимоги поліції та ТЦК: поради адвоката Павло Васильєв 19.11.2024 17:55
- Як зниження міжнародної підтримки впливає на гуманітарне розмінування в Україні Дмитро Салімонов 19.11.2024 14:12
- Українські діти війни: більше 10 років російської агресії, 1000 днів незламності Юрій Гусєв 19.11.2024 12:16
Топ за тиждень
Популярне
-
Головний прапор країни приспустили: яка причина
Життя 69673
-
Віктор Ющенко та партнери відчужили право на видобуток газу на Полтавщині
Бізнес 64460
-
Ми втрачаємо покоління інженерів і програмістів. Як математика впливає на майбутнє України
11380
-
Британія утилізує п'ять військових кораблів, десятки гелікоптерів і дронів задля економії
Бізнес 9015
-
За вітраж Тіффані троє учасників торгів змагалися 6 хвилин – його продали за $12,48 млн: фото
Життя 8661
Контакти
E-mail: [email protected]