блоги

Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
11.06.2019 16:03

Нормотворення проти корупції. Ефективний інструмент чи суспільний цунгцванг (ІІ)

Директор із запобігання і протидії корупції - радник президента ДП НАЕК "Енергоатом"

В цей період, корупційна система вдосконалилась, а олігархічно-клептократичне середовище розвинулося і посилилося

Епоха Віктора Ющенка 

Віктор Андрійович Ющенко став президентом України завдяки Помаранчевій революції. Кампанія протестів, мітингів, пікетів, страйків та інших актів громадянської непокори в Україні, організована і проведена прихильниками Віктора Ющенка, основного кандидата від опозиції на президентських виборах у листопаді — грудні 2004 року, розпочалася 22 листопада 2004 року. Центральна виборча комісія під головуванням Сергія Ківалова оголосила попередні результати виборів, згідно з якими, нібито переміг його суперник   Віктор Янукович. Акція почалася 22 листопада 2004 як реакція на масові фальсифікації, що вплинули на результат виборів.Його епоха запам’яталася турбулентною зоною в історії країни. Всі п’ять років його президентства країну трясло. Хоча починалося все дуже обнадійливо, а суспільство, після перемоги на мирному помаранчевому Майдані поставило надзвичайно завищену планку очікувань повіривши в Ющенка як в доброго месію який Україні посланий Богом.

Інавгурація президента Ющенка відбувалася на Майдані Незалежності в присутності півмільйона громадян які спеціально для цього добровільно з’їхалися зі всієї країни і це було вперше після акції «Україна без Кучми», коли також в центр Києва масово приїздили люди з багатьох регіонів України за свої кошти, щоб виразити свою громадянську позицію.Якщо узагальнити очікування суспільства, то їх можна визначити однією фразою, люди хотіли справедливості! Кучмівська система яка через олігархічний договорняк намагалася передавати владу донецькому кримінальному клану зазнала фіаско саме з тієї причини, що спокусилася на свободу українців, через коліно намагаючись зламати волю більшості народу, позбавити членів суспільства їх природньої свободи.

А починалася епоха президента Ющенка з проголошеної ним так званої операції «Чисті руки». Тобто, мова йде про заклик президента Ющенка до чиновників і інших посадовців припинити брати хабарі. І на якийсь короткий час, чиновники середньої і нижньої ланки дійсно трохи принишкли і деякі можливо навіть увірували в реальні, а не декларативні заборони. Але все це було дуже короткий проміжок часу.

Під час президентства В. Ющенка антикорупційне законодавство продовжувало стрімко  розвиватися.У 2005 році за ініціативи В. Ющенка на Раді національної безпеки і оборони України була прийнята стратегія боротьби з корупцією. Так, Указом Президента введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 25 листопада 2005 року «Про утворення Міжвідомчої комісії Ради національної безпеки і оборони України з комплексного вирішення проблем у сфері боротьби з корупцією». Для виконання покладених на неї завдань Комісія мала право утворювати зі спеціалістів центральних і місцевих органів виконавчої влади, наукових установ та навчальних закладів (за погодженням з їх керівниками)  робочі групи для вивчення стану додержання  вимог  законодавства з питань боротьби з корупцією. Також вона розробляла рекомендації для вироблення стратегії і тактики боротьби з корупцією та пропозиції з питань єдиної інформаційної політики органів, на які було покладено завдання щодо протидії корупції.Продовжуючи вдосконалювати українське антикорупційне законодавство, 11 вересня 2006 року Президент України В. Ющенко видав Указ № 742, яким затвердив Концепцію подолання корупції в Україні «На шляху до доброчесності». Для розв’язання проблеми забезпечення доброчесності у виборних органах передбачалось здійснити такі заходи: проведення експертизи виборчого законодавства щодо зменшення впливу корупціогенних чинників; створення правових засад лобістської діяльності як основної умови існування прозорої і доброчесної системи вираження інтересів у державних органах; запровадження стандартів етичної поведінки посадових осіб, які займають виборні посади, та визначення порядку розв’язання конфлікту інтересів. Важливим аспектом було запровадження декларування видатків  посадових  осіб, які займають виборні посади, та членів їх сімей і близьких родичів, забезпечення контролю за доходами та видатками таких осіб. Особлива увага приділялась розробленню механізму посилення громадського контролю за діяльністю виборних органів, зокрема шляхом проведення консультацій з представниками громадськості при прийнятті нормативно-правових актів. Не зважаючи на вжиті заходи, міжнародні зобов’язання України у сфері протидії корупції виконувалися досить повільно та неефективно. Рекомендації Групи держав Ради Європи проти корупції, значна частина яких стосувалася внесення змін до законодавства, підвищення доброчесності державної служби, унеможливлення призначення на посади в органи державної влади осіб, які притягалися до відповідальності за корупційні діяння, не виконувались.

4 червня 2008 року Постановою Кабінету Міністрів України № 532 «Деякі питання реалізації державної антикорупційної політики» було введено посаду Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики. Ця посада за умовами оплати праці, матеріально-побутового та іншого  забезпечення прирівнювалась до заступника міністра Кабінету Міністрів України. Міністрам, керівникам центральних органів виконавчої влади, які не входили до складу Кабінету Міністрів України, Голові Ради  міністрів Автономної Республіки Крим, головам обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій було вказано визначити з числа своїх заступників особу, відповідальну заспівпрацю з Урядовим уповноваженим з питань антикорупційноїполітики. Також зазначалось про те, щоб надавати Урядовому уповноваженому на його запит інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань. Постановою Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2009 року № 410 уряд затвердив Положення про Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики. В ній йшлося, що Урядовий уповноважений з питань антикорупційної політики є спеціально уповноваженою посадовою особою, на яку покладається виконання завдань з підготовки пропозицій щодо формування та забезпечення реалізації державної антикорупційної політики. Вказувалось, що Урядовим уповноваженим може бути особа, яка є громадянином України, має вищу юридичну освіту та стаж роботи в галузі права не менше пяти років. Йому надавались широкі права та повноваження цією Постановою.

11 червня 2009 року було прийнято Закон України «Про засади запобігання та протидії корупції» 2009 р. в якому зазначено, що суб’єктами, які беруть участь у запобіганні, виявленні, а в установлених законом випадках і у здійсненні заходів щодо припинення корупційних правопорушень, відновленні порушених прав чи інтересів  фізичних та юридичних осіб, інтересів держави, а також в інформаційному і науково-дослідному забезпеченні здійснення заходів щодо запобігання та протидії корупції, у міжнародному співробітництві в цій сфері, є: уповноважені підрозділи органів державної влади; місцеві  органи   виконавчої влади, органи місцевого самоврядування; підприємства, установи, організації незалежно від підпорядкованості та форми власності, їх посадові особи, а також громадяни, об’єднання громадян за їх згодою. Проте Закон не давав чіткого визначення терміну «уповноважені підрозділи» з протидії корупції і не визначав їх функцій та обов’язків. Тому всі ці на перший погляд ніби серйозні утворення залишилися виключно на папері.

Аналізуючи епоху Ющенка можна сказати, що вона безславно закінчилась ще у вересні 2005 року, коли вибухнув корупційний скандал в його команді і після якого ми отримали народний афоризм проголошений прем’єр-міністром України Ю.Тимошенко - «любі друзі». Крах розпочався в той момент, коли голова секретаріату президента України Олександр Зінченко на прес-конференції, публічно звинуватив у корупції Петра Порошенка який на той час очолював Раду національної безпеки та оборони з надзвичайними повноваженнями. Після цього скандалу, президент Ющенко розігнав зі своїх посад всю свою команду і вже аж до 2010 року коли він з ганьбою програв президентські вибори він команди собі так і не зібрав.

Цікаву історію про первинні причини цього скандалу я нещодавно почув на екскурсії «Корупційний Київ» яку проводили журналісти «Наших Грошей» Олекса Шалайський і Юрій Ніколов. Так от, за їх версією все почалося з ділянки землі яка знаходилася за адресою по вул. Грушевського 9-а. Колись, ще в часи Леоніда Кучми за цією адресою був дитячий садочок на який поклав око молодий бізнесмен-політик Петро Порошенко. Однак, якось так вийшло, що Петро Олексійович при Леоніді Даниловичу потрапив в опозицію і при існуючій тоді системі координат не мав шансів отримати бажане. Але це бажане отримали інші бізнесмени які знесли дитячий садок і почали там будувати елітний будинок з офісними і житловими приміщеннями. Час йшов, ситуація в країні змінювалась і в 2005 році Віктор Ющенко став президентом, а свого кума, Петра Порошенка призначив головою РНБО з надзвичайними повноваженнями. Виявилося, що Петро Порошенко всі ці роки не втрачав фокус уваги з ділянки землі на Грушевського 9-а і отримавши владу, відразу направив до власників забудови свого гінця (доречі, цей гінець вже коли Порошенко став президентом, сам став дуже впливовим, був одним із керівників фракції БПП у Верховній Раді і приклав багато зусиль для того щоб Порошенко програв вибори Зеленському), щоб той провів перемовини на предмет продажі Порошенку недобудованого будинку. Однак, пропозиція була настільки невигідною, а заклики президента Ющенка боротися з корупцією настільки гучними, що власники увірувавши в це побігли в СБУ і Генеральну прокуратуру писати заяви про вимагання грошей головою РНБО. Були порушені кримінальні справи, були інтерв’ю Олександра Турчинова, тодішнього голови СБУ і соратника Юлії Тимошенко, доповіді Генпрокурора Святослава Піскуна президенту Ющенку тощо. В результаті, у вересні 2005 року команда «любих друзів», через корупцію, з якою закликала боротися всю країну, припинила своє існування.

Вже пізніше, були корупційні газові угоди з Росукренерго, ганебні домовленості з Януковичем, таємна корупційна оборудка між президентом Ющенко і премєр-міністом Януковичем про передачу останньому великої земельної ділянки в заповідній зоні Межигірря, недобудівництво Лікарні майбутнього і багато інших корупційних явищ, з якими протягом всієї своєї президентської каденції, закликав боротися Віктор Ющенко. Епоху Віктора Ющенка в країні можна охарактеризувати одним словом «кумівство». Саме при Ющенку до влади було залучено найбільше його кумів і родичів.

Отже, при Вікторі Ющенко було збережено динаміку розвитку антикорупційного законодавства з прямопропорційним розвитком корупційної системи. В цей період, корупційна система вдосконалилась, органи державної влади, правоохоронні і судові органи вже повністю перейшли в корупційне середовище, олігархічно-клептократичне середовище розвинулося і посилилося. Віктор Ющенко зробив те чого не зміг зробити Леонід Кучма, передав владу в країні кримінальним елементам.

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.

Последние записи

Контакты

E-mail: blog@liga.net