Жорсткий локдаун: центральная влада vs місцева

Кількість хворих на ковід значно збільшилася за останні декілька тижнів. Статистика свідчить про початок уже третьої хвилі епідемії. Але, попри те, що пандемія триває вже другий рік, українська влада, на жаль, і досі не випрацювала ефективний механізм контролю за розповсюдженням хвороби.

Низка країн світу вже зуміли провести успішну вакцинацію та фактично подолали пік захворюваності. В Україні ж з цим й досі проблеми — просвітницька робота щодо вакцинації провалена та половина українців не хочуть робити щеплення від коронавірусу.

Як показала практика, регіональні лідери подекуди ефективніше борються з повідом, ніж центральна влада. Тому цілком логічним рішенням було би надати місцевій владі повноваження щодо запровадження тих чи інших обмежувальних заходів в місті.

Нещодавно мер Києва звертався до Кабміну саме з цим проханням, але воно було фактично проігнороване урядом. Те, що Шмигаль на засіданні уряду заявив, що «мовляв владі на місцях не забороняють ухвалювати подібні рішення» - лише слова, які не мають під собою підґрунтя, адже відповідну постанову ніхто не змінював. Тож, з огляду на критичну ситуацію в країні, мерам міст довелося самостійно приймати рішення щодо введення жорсткого локдауну.

Чому ж Кабмін «умив руки» і так індиферентно поставився до прохання місцевої влади? Вся справа в рейтингах та страху утратити контроль на місцях. Уряд не хоче брати на себе відповідальність за рішення щодо жорсткого локдауну. Наразі центральна влада перебуває в безпрограшній позиції і цим вміло маніпулює.

Вона нібито недотична до рішення щодо посилення карантину в містах і весь народний гнів звалюється виключно на плечі органів місцевого самоврядування. А це - і мітинги ФОПів, і проблеми з приватними перевізниками, які маніпуляцією вимагають підвищення цін або припинення роботи маршруток через нерентабельність. І цим кейсом можна вміло маніпулювати. 

Яке би рішення згодом не було прийнято місцевою владою – вона буде цапом-відбувайлом в очах українців. Якщо в місті посилиться карантин - відповідальність за збитки на закритих підприємствах буде нести місцева влада. Якщо ж рішення щодо жорсткого локдауну не буде прийнято – відповідальність за смерті людей і переповненість лікарень внаслідок посилення інфікування також несе місцева влада. Тобто в будь-якому випадку, центральна влада не під ударом. Вона рятує свій рейтинг, вбиваючи рейтинг регіональних лідерів. 

Також це можна назвати своєрідною помстою місцевій владі. Минулого року Кабмін зробив висновки, що брати всю відповідальність щодо карантину на себе не можна – на цьому будуть вигравати мери міст, якщо не захочуть виконувати вказівки центральної влади (як приклад - мер Черкас Бондаренко). Вони підіграють народові, зокрема ФОПам, і набивають собі рейтинги. Паралельно рейтинг центральної влади падає.

Що ми бачимо зараз? В ОП висловлюють невдоволення тим, що нібито місцеві лідери «перекривають кисень» ФОПам і при цьому дозволяють працювати громадському транспорту і деяким великим торгівельним центрам. Тобто це свідоме вливання негативу має єдину ціль - знизити рейтинг міських голів. І, якщо врахувати, що останнім часом певні соціологічні дослідження демонструють підвищення електоральної довіри українців до деяких регіональних лідерів на фоні падіння рейтингу президента – то для центральної влади ці вливання негативу цілком виправдані.

До того ж, якби Кабмін погодився офіційно надати органам місцевого самоврядування змогу самостійно запроваджувати посилені обмежувальні заходи – для нього це означало б втрату контролю на місцях. Той, хто рулить процесом – завжди має переваги.

У місцевих же лідерів практично немає вибору, вони мусять рятувати людей своїх територіальних громад. І навіть, якщо для мерів міст запровадження жорсткого локдауну може вилитися в бунти і народний гнів, згодом ситуація стабілізується лише на їхню користь.

Впевнений, з часом до людей прийде усвідомлення, що рішення про введення локдаунів у містах мерами продиктоване не одномоментним бажанням піару, а заради збереження життя людей.