Можна посперечатися, що історія повторюється двічі - спочатку у вигляді трагедії, потім - у вигляді фарсу.
Можна посперечатися, що історія повторюється двічі - спочатку у вигляді трагедії, потім - у вигляді фарсу. Якби друже Гегель жив у наші часи, він, напевно б, зауважив, що історія, яка приносить великі гроші її творцеві, може повторюватися нескінченно - і у вигляді фарсу, і у вигляді трагедії (вони особливо добре оплачуються), і у вигляді маразму. Маєш достатньо влади, - і будь-яка історична подія перетворюється у твоїх руках на засіб маніпулювання громадською думкою з метою задоволення гіпертрофованого людського лицемірства. І наступаємо ми на ті ж самі граблі, і то сміємося від цього, то плачемо, а то й зовсім втрачаємо людську гідність.
Будь-який середньостатистичний громадянин, потрапивши до павутини влади (або до влади павутини), і отримавши у свої руки хоч би навіть маленьку пліть, якою можна було б поганяти ближнього свого, починає продукувати єдиний ген, з яким людина не народжується - це ген влади. Ген влади повністю змінює людину, і цей процес набув вже розмірів епідемії. Дивишся, як тільки керівник який, нехай навіть місцевого розливу, - так і генетично модифікований організм, ГМО тобто. Заполонили наші владні коридори суцільні ГМО, навіть страшно стає. Час не для продуктів харчування, а для міністерств і відомств ввести обов'язкову перевірку та маркування «Без ГМО». Щоб всяк, хто туди входить, орієнтувався, чи є за цими дверима людський розум, чи там вже суцільні ГМО сидять. А поки не введено таке маркування, поспішають наші генетично модифіковані і нас модифікувати, щоб не було ані питань, ані сумнівів, лише тупе підпорядкування.
А для підтримки загального громадського отупіння нашим ГМО потрібно лише кілька засобів маніпулювання: - постійний виборчий процес, який змушує вибирати найгіднішого з негідних, щоб знищити в людині чітке усвідомлення дійсності; - депресивна інформація в ЗМІ, якою нас заганяють в кут, і після якої не хочеться творити, а лише давлячись продуктом, що знов підскочив у ціні, шепотіти: «Дякую, що не гірше...»; - теракти, як необхідна умова для початку масових антитерористичних операцій (читай - для виділення значних коштів); - епідемії все нових і нових штамів грипу (явно працює група архітворчих фахівців, - одні назви чого варті - пташиний, свинячий ... Цікаво, чи буде вихухолевий грип, наприклад, у зв'язку з масовою міграцією вихохуля внаслідок глобального потепління? ..); - а ці страшні «катаклізми» - навесні розливаються ріки, йдуть дощі, влітку - спека, сохне все, що не затопило навесні. А ці зими зі снігопадами й морозами .. Це де ж таке бачено? .. Ясна річ, явища ці вкрай незвичайні для наших географічних широт, тому несподівані, і як вже тут заздалегідь підготувати людей, техніку, вжити запобіжних заходів? .. Та й навіщо, якщо боротися фінансово набагато вигідніше, аніж запобігати. А чому ні, адже під це виділяють значні кошти. Та й у самому процесі боротьби набагато легше замаскувати власну недбалість.
Ми звикли стільки років боротися з чимось або кимось, ось і тепер боремося із підтопленнями та посухами, снігопадами та листопадами. Тільки от Природа-матінко, багатостраждальна наша, іноді у плани наші грандіозні втручається. Ну як, скажіть, просувати ідею про чергову хвилю вірусу грипу, коли на вулиці котрий тиждень мороз - 30. Що ж робити нашим непомірно охочим до грошей та влади, яхонтовим нашим!... Якщо справжньої загрози немає, - її потрібно придумати, змусити повірити, викликати паніку і страх. Депресивний настрій у масах набагато вигідніше постійно підтримувати, щоб у потрібний момент лише кинути на шальки терезів звичайну повітряну кульку, і цього цілком буде достатньо, щоб викликати нелюдський страх. Для цього ми дуже добре підставилися. Обвішані мобільними телефонами, прикуті до комп'ютерів, застряглі у всесвітній інформаційній павутині, ми тримаємо себе в постійній готовності до чергових неприємностей.
Оскільки держава вже довгі роки не може запропонувати ніяку іншу ідеологію, крім ідеології виживання, то всі ідеї вже багато незалежних років за нас продукують на інших континентах, а ми тупо адаптуємо (читай - передираємо) і виконуємо. Нам зараз не вистачає часу подумати, що, може, безжальна радянська система створила-таки якісь механізми, які можна було б привнести до нового самостійного будинку. Адже не дарма в Союзі працював колосальний ідеологічний сектор. А ідеологія є неодмінно важливою саме в період виживання, тому як людині, яка вижила у нерівній боротьбі з дійсністю, потрібно конкретно і доступно пояснити заради чого вона боролася та вижила. Однак скільки коштує людське життя, коли у тих, хто встановив самих себе на Олімпі, на кону мільярди ...
Марно перед черговими виборами шукати кращих, не таких, як ті. Тому як, навіть, якщо вони і були не такими ДО, то наблизившись до заповітної золотої годівниці і заковтнувши гачок, стають пазлами, складають потрібну картинку і вперед, до не зовсім ще забутого старого!
Які ж методи боротьби зі всемогутніми нашими ГМО, та чи є вони взагалі? Що ж робити, щоб не стати такими, як вони чи зовсім не з’їхати з глузду?.. Я точно знаю, що потрібно просто припинити говорити і нарешті з чогось почати щось робити. Почати з себе! Адже наше дорогоцінне «Я» - це те, що завжди у нас під рукою, хоча іноді до цього «Я» дуже складно достукатися ... Просто почати з малого ... Змусити себе стерти зі стіни написане кимось образливе слово, перестати кидати недопалки з балконів та смітити в ліфтах, навчити дитину говорити «Дякую!»... І може тоді на нашому прикладі виросте нове здорове покоління - покоління без ГМО...
