Емоції в медіації або коли підручник у відпустці

Там, де медіатор очікує стриманість, часто розгортається справжній емоційний серіал. Як медіатору балансувати між "виговоритись" та "домовитись".

Ви думаєте, що медіація - це спокійна розмова за правилами, де всі чемно відповідають на запитання, ніби на іспиті?

Ха! Ласкаво просимо у світ, де підручники беруть термінову паузу, бо такого сюжету вони не передбачили.

Передмова. Медіація щодо співпраці у реалізації спільного бізнес-проєкту. Учасники - два бізнесмени, які вперше зустрілися.

Очікування медіатора: Учасники сидять тихенько, говорять по суті, емоції на паузі.

Реальність: Один розповідає все. І про бізнес, і про те, як вчився писати, і про кумів, і про кота Барсика, який допомагає приймати складні рішення, і про романтичне знайомство з дружиною (деталі додаються, тримайтеся).

Медіатор киває, слухає, а всередині вже крутиться думка: «Мабуть, я дізнаюся ще й рецепт його улюблених вареників».

Інший сидить мовчки, але його погляд уже кричить: «Люди, може, нарешті про справу?»

І тут медіатор має дві суперсили:

• Перефраз на емоції: «Бачу, це для вас приємні (зворушливі) спогади…», «Розумію, що ви вдячні мамі…» (і так м’яко повертаємо до конструктиву).
• Стоп-кадр: коли потік «а ще згадав…» не закінчується і доводиться чемно, але впевнено звернутися: «Повернімося до головного питання, з яким ми тут».

Медіація - це не тільки про домовленості, це ще й про емоційний Wi-Fi. Дайте людині виговоритися - і є шанс почути головне. Але потрібно пам’ятати: навіть у найтеплішій розмові хтось має натискати кнопку «повернутися в реальність». І це робота медіатора.