Емоції в медіації. Чи потрібно їх зупиняти?

"Давайте будемо поважати один одного!". Ви так звикли вгамовувати емоції сторін конфлікту? А чи потрібно це робити? Давайте спробуємо використати емоційні реакції сторін для пошуку їхніх інтересів.

«Пропоную вгамувати ваші емоції та думати раціонально!». Така або аналогічна фраза приходить на думку під час проведення медіації, коли здається, що сторони конфлікту зараз вибухнуть і почубляться. Багато медіаторів-початківців побоюються емоцій людей, які мають сісти за стіл переговорів. А під час проведення медіаційних зустрічей, намагаються хоч якось вгамувати нестримний вир шляхом їх гасіння словами: «Ми ж домовлялися не перебивати…», «Давайте будемо більш конструктивними…», «Дайте можливість іншій людині сказати…» тощо. Але ж ці фрази не гарантують, що люди послухають медіатора. Більш того, є небезпека, що саме такі фрази будуть  конфліктогенами по відношенню до самого медіатора.

То чи є емоції проблемою?

Позбутися емоцій не лише  неможливо, а й не варто. Емоції людини виступають барометром того, що для неї важливо, та можуть допомогти визначити і сформулювати її інтереси і потреби. Якщо ми будемо уникати тих тем, які викликають у людей емоції, ми скоріше за все, знівелюємо цінність медіації.

Чому медіатори-початківці намагаються обходити емоції на зустрічах? Розповсюдженою є думка, що емоції впливають на нашу здатність приймати конструктивні рішення. Однак, якщо говорити про медіацію і, як кінцевий результат, досягнення взаємоприйнятних і сталих домовленостей, то емоції можуть бути корисними у процесі прийняття рішень. Медіатори-початківці, як правило, намагаються прискорити процес медіації. Тобто, після того, як сторони конфлікту розповіли про своє бачення конфлікту, відразу переходять до пошуку рішень, забуваючи при цьому про дослідження інтересів і потреб кожного учасника переговорів. Відтак, напружений емоційний стан конфліктуючих, їх репліки один до одного заважають не стільки сторонам, скільки самому медіатору, який так сильно бажає завершити переговори і почути рішення.

Звісно, що емоції можуть негативно впливати на здатність приймати конструктивні рішення. Наприклад, обурення щодо почутого від іншої сторони конфлікту може підштовхнути до певного ризику і пропозицій в одних випадках, і може змусити іншу сторону конфлікту говорити у відповідь те, про що вона може пізніше пошкодувати.

Не потрібно ділити емоції на позитивні і негативні. Замість того, що ділити емоції на позитивні та негативні, варто визнати, що кожна людина завжди буде щось відчувати. Нормалізація людських емоційних реакцій дозволяє управляти їх ефектами, а також надає можливість продуктивно їх використовувати, рухаючись вперед.

Час тиші. В той момент, коли людина відчуває сильну емоційну реакцію, її здатність реагувати логічно або раціонально різко знижується. Чим сильніше інтенсивність емоції, тим сильніше вона впливає на мислення. То ж, медіатор під час напружених емоційно забарвлених реплік опонентів може відійти в бік (тобто, просто перестати говорити, не задавати питання) і надати сторонам можливість емоційно розвантажитися. Хтось скаже: «Медіатор нічого не робить!». Це не так… Однак, медіатору варто в ці моменти фіксувати ключові моменти, слова, фрази усіх сторін діалогу, щоб потім їм допомогти у дослідженні і розпізнанні своїх власних інтересів.

Час почути емоції. Коли емоції зашкалюють, будь які слова іншої сторони конфлікту викликають бурхливу реакцію, яка призводить до вибуху у вигляді реплік і заперечень у відповідь, медіатор може допомогти озвучивши ці емоції. фактично, медіатор робить перефразування засноване на емоціях. То ж, якщо одна сторона починає активно перебивати другу зі словами на кшталт: «Все не так було…», – скажіть їй «Я бачу, що Вас схвилювало…». Це дасть можливість людині зрозуміти, що її також чують, слухають, розуміють.

То ж, порада усім медіаторам: Не бійтеся емоцій людей, які сіли за стіл переговорів для врегулювання конфлікту! Зробіть їх дієвим інструментом для просування вперед, дослідження інтересів та пошуку ефективних рішень!