Запаморочення від успіхів: українська версія

Влада в Україні останні місяці випромінює оптимізм: то надходження від податків зросли на кілька відсотків вище плану, то «вперше в історії схвалено бюджетну декларацію» на три роки наперед. Водночас, тишком-нишком пройшла інформація про те, що в І кварталі 2021 року ВВП України скоротився на 2%. Чи зросте ВВП надалі, буде залежати від реального, а не декларативного втілення економічної стратегії до 2030 року. А щодо цього є певні сумніви.

Економічну стратегію уряд затвердив навесні цього року. Я вітав цей крок, тому що такий документ має бути «маяком» для решти планів уряду та урядових установ, в тому числі податкових. Адже має бути якась визначеність для підприємців та інвесторів. Але вітав із одним застереженням – рішення мають містити конкретні кроки, які сприяють економічному зростанню. Наприклад, з року в рік повторюється мантра про "зменшення податкового навантаження на бізнес" і «розвиток малого та середнього бізнесу», зокрема. Чи є це в Бюджетній декларації на 2022-2024 роки, яку озвучив позавчора Міністр фінансів?

На жаль, знову ні. Так, є цифри щодо збільшення темпів зростання реального ВВП з 3,8% до 5%, щодо зниження рівня безробіття з 8,5% до 7,8% та збільшення середньомісячної зарплати з 15 тис. до 19 тис гривень. Але рішень знову немає. Тим більше, деякі положення економічної стратегії взагалі проігноровано.

Для мене це особливо очевидно в податковій сфері. Адже Стратегія зафіксувала плани «зниження дискреційності податків та рівня податкового навантаження». В Бюджетній декларації також зазначено про наміри «стимулювання розвитку малого та середнього бізнесу». Жодних планів скоротити податки в трирічному горизонті планування не спостерігається.

Навпаки, податки зростатимуть. Адже уряд планує зростання доходів бюджету на третину. Так, напряму ніхто не пише та не заявляє, що підприємці малого та середнього бізнесу та громадяни заплатять більше податків. Але, як відомо, посилення оподаткування великого бізнесу та підвищення мінімальної зарплатні впливає, в кінцевому рахунку, на всіх.

Наприклад, Уряд планує збільшити акциз на тютюнові вироби, а також рентні платежі на видобуток залізної руди – в півтори рази, з 8 до 12% – та на нові газові свердловини. За моїми розрахунками, такого підвищення акцизу та ренти недостатньо, щоб досягнути цільового зростання доходів бюджету. Очікувані бюджетні надходження є невиправданими та завищеними.

Варто не забувати також, що зростання «мінімалки» тягне за собою відповідне зростання ЄСВ для ФОП. Такий крок навряд чи варто вважати стимулом для малого та середнього бізнесу.

До речі, слідкуємо за логікою уряду: з одного боку різні адміністрації роками говорять про необхідність нарощення власного видобутку природного газу, для чого потрібні нові свердловини через виснаження існуючих. А з другого боку – уряд підвищує рентні платежі саме на нові свердловини. Дуже «добре» стимулювання інвестицій у власний видобуток газу. Також сюди можна додати екологічний податок: у Декларації проголошене його багатократне збільшення для стимулювання переходу на більш екологічні види виробництва, проте у таблиці до 2024 року податок залишається незмінний. Цікаво, що на це скажуть міжнародні партнери України, які боряться проти змін клімату?

Підвищення ренти, акцизів і «мінімалки» буде перекладено на плечі кінцевих споживачів. Отже податків громадяни заплатять більше. А необґрунтовано високі сподівання на підвищення доходів бюджету створюють небезпеку, що прийняті показники доходів будуть аврально закриватись за рахунок введення нових податків для малого бізнесу чи з населення. Не дарма ж Гетманцев і Ко постійно повторюють, що в нас надто низький ПДВ?

Що ми маємо «на виході» з Бюджетної декларації? На мою думку, піар і продовження окозамилювання. Наприклад, Уряд називає її першою в історії, але такі трирічні бюджетні програми приймають з 2016. Тільки тоді вони називались «бюджетними резолюціями». Тодішнє нововведення не дало жодних ефектів, тому що річні бюджети затверджувались, ігноруючи трирічну резолюцію. Перейменування «резолюцій» в «декларації» доречно хіба що з точки зору чесної назви –навряд чи вони будуть виконуватись.

Мені сумно те, що урядовці продовжують пошук способів «зістригти» з української економіки замість створення можливостей для її розвитку. Незважаючи на те, що переможна передвиборча програма 2019 року містила багато натяків на ліберальні реформи, ми цих реформ не бачимо. Поки що український бізнес витримує навантаження, що призводить до «запаморочення від успіхів» у прибічників посилення фіскального тиску. Але який цей запас міцності? Про це урядовці не говорять.

На моє глибоке переконання потрібно спочатку створити середовище максимального сприяння розвитку підприємництва та залучення інвестицій. Для цього потрібно знизити ставки податків і максимально спростити їхнє адміністрування, як це робили Сінгапур і Південна Корея в 1960-ті та зараз роблять Об'єднані Арабські Емірати. При цьому слова, записані в наших стратегіях і деклараціях, нарешті почнуть збігатись з ділом. Що міжнародні інвестори, до речі, дуже цінують.