Найбіднішими в Україні виявилися... державні пенсіонери

Це аксіома для всього цивілізованого світу: той, хто на службі в держави, гарантовано забезпечує свою старість. У колишніх державних службовців, як правило, повсюдно солідна пенсія. Ви ж зверніть увагу на те, хто виходить із зарубіжних туристичних автобусів, вагонів, які приїздять до нас з усього світу. Та звісно ж, переважно пенсіонери: позаяк саме вони мають необмежений час на мандрівки, і кошти, саме кошти, насамперед. У них високо забезпечена старість. І тільки в Україні такого правила не існує. Для наших людей, які звікували на державній службі, в ролі чиновників, це – ілюзія, нездійсненна справа. Нині насправді саме у вчорашніх державних службовців найнижча пенсія в Україні. Слідом за тими, хто ніде й ніколи на працював. Вони найбільше обділені увагою соціальними служб, точніше б сказати, пенсійним забезпеченням.

Авжеж, державні службовці, це становий хребет країни. Казати б, чиновники. Вони, це ті сержанти і офіцери, без котрих не буває боєздатна армій. Ми ж, звичайно, хочемо, щоб в управлінських структурах працювали, справи вели толкові, вмілі люди. А хто ж піде на роботу в ці державні органи, якщо плата за вислугу літ – суща мізерія.
Звернімо увагу на такий конкретний приклад. Пані клерком в одному з міністерств (провідним спеціалістом) відпрацювала двадцять літ. За статусом, державний службовець, чиновник. Але не той, що краде, щось присвоює, має хабарі. (Бо образ саме такого кровососа, ворога народу створено і в пресі, і в літературі, дискусія на радіо і телебаченні. А чесних, порядних людей на тих посадах знаходиться, думає, що не менше 99 відсотків. Так ось, заробила та пані пенсію в дві тисячі чотириста гривень. Років десять тому, це, можна сказати, був навіть непоганий результат. Але за цей час її пенсійна підтримка не зросла на жодну копійку. Бо:

А). Кабінет Міністрів України з якогось дива поламав раніше існуюче правило. Як тільки державним службовцям підвищували платню, державні пенсіонери у відділах кадрів своїх структур брали довідки такого змісту: скільки на його колишній посаді заробляє нинішній чиновник – провідний, головний спеціаліст, завідувач сектором, начальник відділу, директор департаменту. Пенсійний фонд перераховував рівень соціального забезпечення для такої людини відповідно до нового штатного розпису. Напевне, це і логічно, і справедливо, і без великої мороки для людей старшого віку. Бо зарплати підвищують не щорічно, і не навіть не кожної п’ятирічки. Чи не так? Але комусь же ж здалося, що подібна процедура неправильно. Ось і, що називається, реформували – насправді банально заморозили рівень соціального забезпечення вчорашніх державних службовців.

Б). Пенсії колишніх державних службовців не індексуються.

Тим часом, практично всім сусідам-пенсіонерам, які трудилися, до прикладу, сантехніками, слюсарями, водіями, навіть двірниками суттєво підвищили щомісячні виплати. Ви ж не забули, у нашої з вами знайомої, колишнього працівника міністерства, зі стажем у двадцять літ роботи на державній службі, пенсія складає 2 400 гривень. То практично в усіх осіб названих щойно за професіями робочого, найнижчого порядку рівень пенсійного забезпечення у півтора-два рази підвищився. Обмеження для підняття виплат стосується чомусь виключно колишніх державних службовців. Враження, що саме їх вирішили зробити абсолютними ізгоями.

Мої спостереження базуються не лише на одному, вище наведеному прикладі. У колишнього завідуючого сектором міністерства пенсія складає 3 500 гривень, колишнього начальника відділу – 4,4 тисячі. За останніх десять років до виплат не додано жодної гривні. Виявляється, тепер також не передбачається. У той же час, колишній сантехнік, котрий мешкає поруч отримує 5,4 тисячі гривень. Йому вже більш, як удвоє збільшили виплати. Тепер він знову очікує доплату. Про нього, бачите, держава турбується, а про свого службовці ні. Повний абсурд.

Кого не запитую, чому таке відбувається, всі безсило стенають плечима. Кажуть: команда така. Чия? Згори.

Щоб обійти цю дурнувату гору, народний депутат України Сергій Міщенко, ще 2017 року розробив і зі своїм проектом поправки до певного закону обійшов усі погодження у відповідних державних структурах, Комітетах Верховної Ради, бюджетному, насамперед, і з 17 грудня того ж таки 2017 року цей документ є на робочому столі голови Верховної Ради України. Він уже на декількох сесіях паном Парубієм включався до розгляду на поточній сесії Верховної Ради. За цей час глава парламенту, підкреслю цей посил особливо, уже тричі (!) підвищував заробітну плату собі і народним депутатам України через голосування у залі, і жодного разу не знайшов змоги обговорити, поставити на голосування законопроект Сергія Міщенка, який би дав змогу підвищити пенсії колишнім державним службовцям і, до речі, журналістам комунальних та державних видань також. То у пана Парубія не вистачає часу для обговорення за скороченою процедурою цього законопроекту, то немає штиків для голосування у залі. То просто забув він за цей законопроект, то ще якась холера.

Багато з тих, хто чекав цього підвищення вже повмирали, інші – виставили зуби на полки. Зате статус красивий мають – бідні, голодні, обдерті, але ж державні пенсіонери. Позаздріть їм!

І все це, без сумніву, нам дала вона, милі пані й панове, революція Гідності! Насправді ж соціальної бідності, розрухи і Руїни, яку організувала незугарна, себелюбна лише нинішня влада в державі! Невже можна підтримувати таку, на чолі з главою держави, який, звісно ж, не знає проблем вчорашніх державних службовців?!