Це відео, пані й панове, (його ви знайдете в кінці публікації) планував я використати в
попередньому своєму матеріалі, вчора ще, де розповідав про останнє цьогорічне
засідання вінницького земляцтва ТзОВ "Вінничани у Києві". Він
опублікований на Інтернет ресурсі мого блога «Ліги.нет» під заголовком «Засідало
вінницьке земляцтво у Тараса Шевченка в обійсті» Але змушений був залишити його поза
ілюстрацією, і ось саме через що...
Нагадаю, подія відбувається в ресторані "ОПАНАС",
що розмістився у самому середмісті столиці, вважайте, за пів сотні кроків від
монументального пам’ятника генію українства Тарасові Шевченку, у парку імені
Кобзаря. І тепло, і світло, і затишно там, - це правда. І смачно готують також.
Час від часу до гостей на яву виходить яскраве голосисте тріо, котре бачимо в
ось цьому барвистому відеоряду. І тут мимоволі самі душі відвідувачів вплітають
свої голоси до задушевного співу. Бо ж люди прийшли все-таки відпочити. Он вінничани
з походження Віталій Кононов і Олексій Івашківський переконливо
продемонстрували: якщо треба заспівати, вони з вокалом не забаряться.
А категорично не штимувало до моєї публікації інше. Вихід
тріо українських музикантів у зал ресторану відбувався, по-правді казати, від
випадку до випадку. А весь музичний супровід вечора в цьому «ОПАНАСІ» (а ну-мо,
здогадайтеся, який?), та, звісно ж, під давно вже остогидлий московітський
шансон. Постійний, стовідсотковий, до запаморочення голови. Аж хотілося,
даруйте, смачно вилаятись з того капосного приводу, або ж перейменувати
ресторан на московітський копил – у «АФАНАСІЙ», щоб він згорів на тому ж місті
з таким найменням. Тому, власне, плюнувши на загалом гарну, доладну вечорницю,
подався я зарання додому... А що залишалося слухати рашівський шансон?
Якби під пам’ятником нашому батькові нації лежав безсмертний
Тарас, він би вже давно, либонь, розкопався, і , мабуть же, зі смертельною
косою пробігся б за всіма тими, хто творить наругу над нашим народним духом,
нашими пісенними традиціями. Ще й пройшовся з тим жахливим атрибутом Хрещатиком
до управління культури КМДА, завітав би до міністра культури України. (ах, он
же ж, де ти заховався, супчику-голубчику!?)
Паскудна, недолуга братіє! Невже ви взагалі без мізків, щоб
поруч зі святим місцем України, поруч з нашим головним Тарасовим пам'ятником допускаєте
щовечірнє надривне волання: "ах, какая жєнщіна?!, "гаспада,
офіцери"? Це просто наруга над всім українським, над нашою
ненькою-Україною.
Я не розмістив цю відеокапсулу у своєму вчорашньому матеріалі
лише через одне: аби не сказали, що, мовляв, цьому Горобцю ніколи не догодиш.
Ні, земляцтво абсолютно тут ні до чого. Тому проблему цю порушую в окремій
публікації, окремій від розповіді про засідання земляцтва. Позаяк пройти мимо
такого кричущого порушення етичних, моральних норм життя в столиці України, у
нашому святому місці Києва просто неможливо.
Звертаюся до активістів боротьби за перетворення Києва в
україномовну столицю з проханням: підключіться, друзі-браття, навчіть недолугих
рестораторів українськими піснями зустрічати своїх гостей! Це буде правильно і
чесно. Насамперед мої слова звернені до керівників громадських організацій, які
стоять на сторожі видалення московітського багна зі столиці - до АНДРІЯ СМОЛІЯ,
до ОЛЕКСАНДРА ВОВЧЕНКА, до ЮРІЯ ГНАТКЕВИЧА, до МИКОЛИ ШИЛА.
Давайте, друзі, спільними зусиллями вирвемо шансонний бур
’
ян з-під могили нашого священного пророка.
Відео до публікації дивитися тут:
https://www.facebook.com/tetiana.bodun/videos/205859389976544/?fref=ts
ЛІГА.Новости 23430