Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
01.02.2017 06:57

Януковича нема, а папахи пропадають...

Замах на генерального гумориста України.

Рік тому написав я одну статтю, яка сколихнула весь український літературний стан.  Позаяк стосувалася вона вершини літературно-мистецького айсберга – діяльності комітету з присудження найпрестижнішої державної премії в царині краснописьменства й інших родів творчості. А там, відомо всім, давно все прогнило, продірявилося, у мотлох розсипалося: як тільки купи трималося?

                Визвала та публікація небувалий ажіотаж, багато відгуків, телефонних дзвінків поступило. Відгукнувся навіть глава держави. Сказав: зауваження справедливі, недоліки виправимо, поміняємо керівництво. І назвав нового главу Комітету з присудження Шевченківських премій - Юрія Щербака.

                Я особисто зрадів. Правда, не повірите чому саме. А тому, що Юрій Миколайович був свого часу принизливо і незаслужено битий цим «хитромудрим» комітетом. Ввечері він присудив найвищу літературну премію письменнику Юрію Щербаку, а на ранок відмінив це рішення, назвав іншого лауреата. Сподіваюся, розумієте за яких обставин подібне трапляється – коли справу в свої руки бере «телефонне право». У цьому моменті, мабуть, дещо запізніле.

                Я гадав, що правило, коли за одного битого двох небитих дають, якраз нарешті і вивезе нас успішно на чисту воду справедливих оцінок творчості письменників та інших митців. Якщо «битий! Став за головного. Позбудимось  насилу в чесному конкурсі підлабузництва, догоджання начальству, погоджування лауреатів на найм’якіших килимах. Що відтак отаксовуватиметься стражденна письменницька праця справді найдостойніше.

                І ось дізнаюся приголомшливу новину. За півтора місяці до підбиття результатів конкурсу на здобуття цьогорічної Державної Шевченківської премії України, новий голова нового Комітету Юрій Щербак по-дружньому, письменнику Олегу Чорногузу заявив:

                -А ти, Олеже, можеш зливати воду. Тобі нічого не світить…

                -Це ж як? - знітився Олег Федорович. – За яким це правом? Так, без конкурсу?

                -Ти ось нещодавно отримав ордена, а тепер ось хочеш удостоїтися найвищої літературної премії… Ні, так не можна… Не дозволяється…

                Справді, з нагоди чвертьвікової річниці Незалежності держави письменник Олег Чорногуз торік, Указом глави держави від  24 серпня, удостоєний ордена Ярослава Мудрого четвертого ступеня, як, підкреслю, ГРОМАДСЬКИЙ ДІЯЧ. А саме в цій царині в Олега Федоровича, навдивовижу активного, кмітливого, заслуг перед державою справдешнє наруччя. Бо пан Чорногуз – один із співзасновників Всесвітнього форуму українців - раз. Організатор Всеукраїнського фестивалю сатири і гумору в Національному палаці культури «Україна» - два. Директор-засновик республіканського конкурсу гумору «Дні Степана Олійника на Одещині» - три. Саме Олег Чорногуз заснував масове свято гумору на Вінниччині в рідному селі Степана Руданського, де щорічно кращим авторам-пересмішникам вручаються конкурсні премії - чотири. Пан Чорногуз поспіль з Полікарпом Шабатиним відновили після сплячки велелюдне і тепер усіма любе, фаворитне свято «Сорочинський ярмарок» - п’ять.  

                Ану, скажіть, пані й панове, ще є в кого такі заслуги перед Україною в нашому письменницькому корпусі? Якщо не рахувати й того, що Олег Чорногуз був двічі секретарем Спілки письменників України (тепер – Національної). Я вже не кажу про роботу на посту головного редактора журналів «Перець», «ВУС» (видання українських сатириків), нехай це просто називається добротна робота…  

                Далі. Заради справедливості все-таки визнаймо, минулий серпень, це все-таки 2016 рік. І від нього до цьогорічного березня понад шість місяців. Так же ж. Крім того, Державна конкурсна нагорода імені Тараса Шевченка це літературна відзнака. Зрозуміло, зовсім інша іпостась за яку ордени, здається, не вручають. Чи не так? Одначе саме тут, пан Чорногуз, казати б, якраз у своїй тарелі,  і справді ніким не перевершений. Бо скажіть, будь ласка, чиї іще твори з сьогоднішніх українських літераторів вийшли мільйонними тиражами, перекладені більш як на двадцять мов світу, у тому числі й на есперанто?  Чорногуз – родоначальник у літературі нового жанру – сатиричного роману. Чи є хоч одна інтелігентна людина в Україні, яка б не чула про фантастичні твори «Аристократ із Вапнярки», «Претенденти на папаху», «Вавілон на Гудзоні»?  У кого є аж сім гумористичних романів!?

                Ні, я зовсім не кажу, що дайте цьогорічну премію саме Олегу Чорногузу, бо він найдостойніший. Але так узяти, і в ранзі Голови Комітету заявити, що ти, пане-друже, не можеш БРАТИ УЧАСТЬ У  КОНКУРСІ, оскільки в тебе є орден Ярослава Мудрого, це щось нове і, даруйте, зовсім рудиментарне. Бо тут же можна поставити питання: а де таке правило записано, якою нормою регламентується подібна фантасмагорія? Так що це повний абсурд.

                Я розмовляв з цього приводу з Олегом Федоровичем. Він каже:

                -Якби я знав, що така може виникнути колізія, я б торік відмовився від державної нагороди. Тим паче, що орден саме Ярослава Мудрого, але п’ятого ступеня у мене вже є. У стократ важливішою від державної нагороди вважаю для себе якраз літературну премію, оскільки саме в цій царині я працюю і день, і ніч уже понад шістдесят літ. І при чому я ж пишу не лише гумор. Мої п’єси ставляться на сценах, за моїми сценаріями знято кінофільми, я автор ряду книжок публіцистики, поезії. Загалом у мене п'ятнадцять томів «Вибраного»,  затребуваних читачами. Тому почути таке, погодьтесь, – образливо…

                  Якщо бути до кінця скрупульозним, то заява пана Щербака взагалі позбавлена логіки і здорового глузду. Чому? Загляніть до списку минулорічних лауреатів Шевченківської премії. В галузі літератури її удостоївся Левко Григорович Лук’яненко. Герой України. Але того ж таки 2016 року його нагородили ще й орденом Свободи.  І що ви на подібне скажете, Юрію Миколайовичу? Як пісочне печиво ламається ваша конструкція з обридливим бажанням високодостойних на конкурс «нє пущать».  

                Боюсь, що Голова Комітету змінилися, а ось принципи визначення «достойних» на найпрестижнішу літературну премію  залишилися старі –  кого згори назвуть, той і приміряє папаху ЛАУРЕАТА. Насправді ж це є не що інше, як – КОРУПЦІЯ. По вищому класичному розряду.  

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net