блоги

   У минулі вихідні до мене в село зненацька завітав молодий київський хірург Роман Горобець. Із його покійним батьком Миколою Миколайовичем ми були щирими друзями і колись у малолітстві разом пасли корів. А прізвища в нас однакові тому, що в нашому селі Джурин на Вінниччині Горобців надзвичайно багато. Навіть далекі родичі ми. Так батьки говорили.

Справився я у Романа, як справи у старшого брата – Руслана.

-У Руслана  все добре, - каже він. - Зараз на сході, воює… Ось днями вийшов Указ Президента України про нагородження його орденом Богдана Хмельницького. Дивіться… - Показує фотодокумент на моніторі сучасного телефону.

Ще розповів молодий лікар, що брат нещодавно побував у Києві, оскільки отримав легке поранення: куля калібру 7,62 легенько чиркнула по губах, немовби поцілувала. Все на щастя обійшлося лише подряпиною: колеги-хірурги постаралися, аби з часом не лишилося й сліду. Не встигла рана зажити, Руслан Миколайович Горобець знову повернувся у стрій. Адже Руслан - начальник медичної частини батальйону "Айдар". А там без нього не можна ні секунди. Від його присутності залежить життя людей… Справжній медБог бойового підрозділу... 

-Він же ж у вас, здається, кандидат медичних наук? – уточняю.

-Так, він відомий у Києві хірург, кандидат наук. Але насамперед патріот. Незважаючи на те, що працював у медичній клініці МВС, взяв відпустку і практично всю зиму провів на Майдані. Багатьох людей врятував, здійснюючи операції замало не під кулями. А почалися події в Донбасі, наполіг на мобілізації. З майданівцями записався в батальйон "Айдар".

Важлива деталь. Мати Руслана – Наталя Іванівна Горобець – кандидат медичних наук, викладач Київського медичного університету імені О. Богомольця. І дружина Руслана Миколайовича Наталя також кандидат медичних наук, і також науковець цього ж університету. Дружина брата Романа Анастасія – теж кандидат наук, і викладач того ж таки університету імені О. Богомольця. Так що у сім’ї моїх родичів і колишніх односельчан п’ятеро медиків, четверо з них кандидати наук, троє - науковці провідного столичного медичного вишу. А свіжоспечений кавалер ордена Богдана Хмельницького Руслан Миколайович Горобець – начальник медичної частини батальйону "Айдар", справжній герой.

Так що розповіді московітів про якусь там хунту, карателів – суще невігластво. Відстоювати територіальну цілісність держави пішли справжні патріоти. З достойних сімей.

Батько братів Горобців – Микола Миколайович був легендарною особистістю. Близько двох десятків років залишався беззмінним чемпіоном МВС із усіх видів боротьби – самбо, рукопашного бою, бою без правил і інших. Був навдивовижу спритним, міцним і ловким чоловіком. Колись я йому якось кажу, як ти, мовляв, розбираєшся в запалі бою, щоб у самбо, приміром, не перейти до айкідо, і навпаки, себто, правила не порушити. Він у відповідь сміється і каже:

-Які там правила, Сашко…  Мені б головне до рук суперника прихопити. А далі я вже його живим не вищу. Неодмінно буде проситися…

Таким удався й Руслан. Високий, стрункий, коренастий, ще й світлочубий. Красень на всю війну!

Пишу ці рядки насамперед для своїх колег журналістів. Вам, друзі, справедливо закидають, що на шпальтах газет, на Інтернет сайтах, ні в передачах радіо й телебачення немає живих, колоритних розповідей про тих, хто захищає Вітчизну. Ось вам адреса для розповіді про справжнього бійця за незалежну, європейську Україну. Руслан толковий, цікавий співбесідник. А кому потрібна моя допомога в налагодженні контакту – пишіть, дзвоніть. Посприяю.

Сам би написав про Руслана, знаю його з дитинства, але все таки родич, незручно…