В Україні законодавчо не існує пам’яток всесвітньої спадщини ЮНЕСКО

В Україні повинен нарешті з’явитися законодавчо закріплений третій вид пам’яток: пам’ятка, внесена до Списку всесвітньої спадщини Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО).

Про це йдеться у зареєстрованому у Парламенті проекті Закону № 3605 про внесення змін до Закону України "Про охорону культурної спадщини" (щодо збереження пам'яток культурної спадщини, внесених до Списку всесвітньої спадщини Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО). Ініціаторами законопроекту є народні депутати я, І.Васюник, В.Кириленко, С.Кубів, М.Матіос, М.Хміль. Проект закону розроблявся за участі провідних науковців та практиків у сфері архітектури, реставрації, збереження пам’яток культурної спадщини.  

Чинна редакція Закону України «Про охорону культурної спадщини», як і законодавство України в цілому, не регулює порядку захисту об’єктів, внесених до Списку всесвітньої спадщини, відповідно до Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО). Все це слугує підставою для справедливої критики зі сторони Комітету всесвітньої спадщини (м. Париж) та перманентної загрози виключення об’єктів зі Списку всесвітньої спадщини.

Щоб Україна почала дотримуватися міжнародних зобов’язань щодо збереження визначних пам’яток України, до Закону України «Про охорону культурної спадщини» потрібно внести доповнення. Насамперед, потрібно чітко визначити поняття пам’яток всесвітньої спадщини. Тому даним законопроектом пропонується доповнити діючий Закон визначеннями понять «пам’ятка всесвітньої спадщини» та «буферна зона». Таким чином в Україні, де зараз існує статус пам’яток двох видів – місцевого і загальнонаціонального – додається третій: пам’ятки, що охороняються ЮНЕСКО.

Проект також передбачає створення для кожної пам’ятки, внесеної до Списку всесвітньої спадщини, індивідуального органу управління та визначається його компетенція як органу охорони культурної спадщини. Одним із основних завдань такого органу є розроблення плану управління пам’яткою та реалізацію заходів, передбачених ним, а також погодження робіт на пам’ятці всесвітньої спадщини, на її території та на її буферній зоні.

На сьогодні у кількох пам’яток, які охороняються ЮНЕСКО, органи управління  не створені ні в якому вигляді. Приміром, йдеться про центр Львова та дерев’яні церкви. В інших випадках, схожі за функціями структури існують, але вони мають значно менші повноваження і не завжди коло їхньої відповідальності припадає на конкретний об’єкт, що охороняється ЮНЕСКО. Як приклад, юридично у Херсонесу і Софії Київської одне керівництво, а у пам’ятки Києво-Печерська лавра – Софія Київська, які стоять на обліку в ЮНЕСКО під одним номером, два органи управління.

Орган управління пам’яткою всесвітньої спадщини також повинен буде повідомляти Комітет всесвітньої спадщини про наміри розпочати в межах пам’яток всесвітньої спадщини нове будівництво. При цьому можливість проведення таких робіт дозволятиметься лише після надання  відповідної рекомендації Комітетом всесвітньої спадщини.

Наглядати за діяльністю цього органу управління повинні будуть наглядові ради, до складу яких пропонується включити, зокрема, провідних науковців та фахівців у сфері збереження культурної спадщини.

Крім того, з Комітетом всесвітньої спадщини необхідно буде затверджувати також план управління буферними зонами, подавати Комітету щорічно звіт про стан збереження пам’яток, внесених до Списку всесвітньої спадщини, та періодичний звіт про виконання Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини.