Втрата права на користування житлом чи позбавлення такого права?

Досить часто до нас звертаються з питанням про зняття з реєстрації місця проживання, оскільки в житті бувають різні ситуації, ми вирішили роз’яснити дане питання.

І так, реальний приклад:

Мати є власницею квартири, в котрій зареєстровані її син, колишня невістка та їхні спільні діти. Син з невісткою вирішили розлучитись, але врегулювати даний конфлікт мирно в них не вийшло, тому вони вже довгий час вирішують всі спори в судовому порядку.

Колишня дружина вже майже рік не проживає в даній квартирі – проживає у власних батьків, але добровільно знятися з реєстрації теж не бажає – тому що, якщо вона пропишеться у батьків, останні втратять право на субсидію.

Власнику квартири потрібно в судовому порядку доводити, що колишній член сім’ї втратив право на користування даним житлом і тому має бути знятий з реєстрації в даній квартирі. Що є підставою для зняття з реєстрації, які документи необхідні для звернення до суду та як правильно сформулювати позовні вимоги?

Підстава для зняття з реєстрації. Відповідно до статті 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Отже, цивільним законодавством встановлюється дві окремі умови, за наявності хоча б однієї з яких, особа має право на користування житлом поряд з власником. Такими умовами є:

- Наявність сімейних зв’язків з власником житла;

- Проживання в житловому приміщенні, в якому особа зареєстрована протягом одного року.

Такими документами, зокрема, є:

- Довідка про членів сім’ї, котрі зареєстровані в житловому приміщенні. Дану довідку можна отримати в ЖЕКу, за яким закріплено будинок.

- Рішення суду або свідоцтво про розірвання шлюбу. В даному випадку, один з цих документів підтвердить, що особа, котру хочуть зняти з реєстрації не є членом вашої сім’ї. Або ж у випадку, коли такі документи відсутні, але особа не є вам близьким родичем, можна робити посилання в позовній заяві на положення статей 64 та 156 ЖК України, в яких зазначається, що до членів сім'ї власника житла належать дружина (чоловік) власника житла, їх діти і батьки, а також інші особи, якщо вони постійно проживають спільно з власником житла та ведуть з ним спільне господарство. При цьому потрібно буде доводити вже другу підставу для зняття з реєстрації – проживання протягом року в житлі не за місцем реєстрації та те, що ви не ведете з даною особою спільного господарства.

- Акт ЖЕКу про непроживання особи протягом року за місцем реєстрації. Це, напевно, той документ, який важче всього зробити. Для того, щоб скласти даний акт, потрібно знайти двох свідків з під’їзду, в котрому знаходиться квартира, котрі зможуть підтвердити, що особа дійсно не проживає за даною адресою. Потім цих свідків потрібно відвести до ЖЕКу, де паспортист та юрист складуть даний акт, підпишуть його, після чого його затвердить начальник. Ось тут і виникають труднощі – важко знайти осіб, котрі б погодились дати свідчення про непроживання особи, а якщо таких осіб і знайдеш, то мало хто погодиться їхати до ЖЕКу, котрий не завжди знаходиться близько біля будинку. В такій ситуації юристи нашої компанії діють наступним чином: надсилають до юриста ЖЕКу адвокатський запит з проханням скласти акт про непроживання особи за місцем реєстрації. Як правило, через два – три дні вони телефонують до нас і одразу готові до співпраці, хоча до запиту домовитись з ними ніяк не виходило. Ми домовляємось, що наш юрист, виїжджає за адресою, знаходить двох свідків, після чого, повідомляє про це юриста ЖЕКу. Юрист, разом з паспортистом, виїжджають на місце, відбирають пояснення, підписують, після чого в ЖЕКу акт завіряється начальником і ми вже забираємо готовий документ. Проте, не завжди все так виходить спокійно та швидко, тому потрібно підготуватись і налаштуватись на те, що будуть складнощі.

Як правильно сформулювати позовну заяву. Наче проблем в даному питанні виникнути не повинно, але в той же час, при підготовці до справи, ми натрапили на цікаве рішення Верховного суду України.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання", зняття з реєстрації місця проживання здійснюється в день звернення особи, на підставі заяви особи, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку.

Так ось, в рішенні ВСУ №825/1335/13-а від 01 березня 2016 року, судді дійшли висновку, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред’явивши разом з тим одну із таких вимог:

Тобто, Верховний суд чітко сказав, що звернутися з будь - яким іншим позовом, окрім тих, що визначені статтею 7 " Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання" - не можна, оскільки це є підставою для відмови у задоволені позовних вимог.

Проте у справі, котрою наразі займається наша команда, суд першої інстанціїне погодився з рішенням ВСУ та спеціальним законом і вказав на те, що позовні вимоги сформульовано не правильно – потрібно писати: "прошу визнати особу такою, що втратила право на користування житлом, а не "такою, що позбавлена права користування житлом". І вказав на необхідність змінити позовні вимоги, оскільки судова практика "пішла іншим шляхом". Зараз ми досі сперечаємось між собою наскільки дана позиція суду правильна, проте моя особиста думка залишається незмінною - якщо в спеціальному Законі чітко вказано підстави для зняття з реєстрації, то потрібно на це звертати увагу, а не "йти іншим шляхом".