Сила чи емпатія

Погляд на баланс між силою та емпатією у побудові бренду особистості

Лідерство змінюється, і те, що раніше вважалося основною рисою успішного керівника, тепер піддається сумніву. Прочитавши статтю Евана Армстронга/Evan Armstrong "The Right Kind of Asshole", я задумалася над питанням: в наш час чи варто лідеру досі  бути жорстоким, аби досягати результатів, чи все ж таки потрібен баланс, який дозволяє створювати сильний та стійкий бренд особистості?

Армстронг вказує на те, що багато успішних засновників компаній мають жорсткий, навіть агресивний характер. Вони — самовпевнені перфекціоністи, одержимі ідеєю досягти досконалості, часто без врахування почуттів інших. Такий підхід може мати свої переваги, адже лідери з подібними рисами здатні досягати кращих результатів та мотивувати оточуючих до досягнення амбітних цілей. Жорсткість іноді є невід'ємною складовою успішного бізнесу, але чи означає це, що лише "люди зі складним характером" можуть бути ефективними лідерами?

Сучасне лідерство потребує ширшого спектра якостей. Світ вже є більш динамічним та складним, і тепер вже недостатньо просто бути наполегливим та безкомпромісним. На мою думку, ефективний лідер повинен поєднувати рішучість із емпатією, бути гнучким, але при цьому зберігати стійкість та рішучість. Це дозволяє не лише досягати бізнес-цілей, а й створювати культуру компанії, яка сприяє залученню та утриманню талантів, а можливо навіть справжніх «зірок».

Моя думка полягає в тому, що лідерство — не стільки про жорсткість, скільки про здатність надихати та мотивувати людей. Справжні успішні лідери знають, як досягати своїх цілей, але вони також розуміють важливість побудови довіри у своїй команді. Якщо ви лише вимагаєте/змушуєте/навантажуєте, рано чи пізно це може призвести до вигоряння співробітників і навіть руйнування компанії. Тому, вважаю, що лідери повинні прагнути до балансу: іноді бути жорсткими (у значенні наполегливими), коли це дійсно необхідно, але при цьому не забувати про людські цінності. Саме тому так важливо для лідера розвивати у собі емпатію, прозорість, вміння слухати та розуміти свою команду.

Це підтверджується сучасними тенденціями у бізнесі, де все більше уваги приділяється інклюзивності, прозорості та залученості співробітників. Ті лідери, які здатні поєднати амбітність із людяністю, створюють сильні бренди особистості та успішні компанії, які не лише прибуткові, але й змінюють світ на краще.

Основні тези зі статті Евана Армстронга

1. Успішні засновники часто мають жорсткий характер і прагнуть досконалості, але це може зробити їх токсичними для команд та нашкодити бізнесу.

2. Деякі лідери продовжують отримувати підтримку інвесторів, незважаючи на негідну поведінку, так як існує переконання, що саме ці негідники мають «правильний» тип особистості для засновника.

3. В Кремнієвій долині існує думка, що поступливість перешкоджає інноваціям, але автор ставить під сумнів, чи є жорсткість єдиним шляхом до успіху.

4. Автор статті виділяє характеристики засновників на «ознаки завзятості» та «ознаки шахрайства».

4.1. Ознаки завзятості:

• Ранній інтерес до заробітку (Воррен Баффетт / Warren Buffett).
• Швидка здатність залучати капітал (Алекс Тью / Alex Tew).
• Відданість непопулярним поглядам (Пітер Тіль / Peter Thiel).
• Спрямованість на амбітну мету (Івон Шуінар / Yvon Chouinard).

4.2. Ознаки шахрайства:

• Легкий заробіток без етичних основ.
• Сумнівні схеми та швидкі гроші.
• Використання бренду для особистої вигоди.

5. Армстронг закликає фінансувати не тільки в амбіційних, але й етично свідомих засновників, щоб уникнути токсичної поведінки в бізнесі.