Диктатура демократичних цінностей

Після повалення режиму Януковича післямайданна Україна оголосила про свій євро інтеграційний курс. Агресія Російської Федерації, тільки укріпила в українцях думку: «Геть від Москви». Адже для більшості українців Росія це не тільки ворог, який щодня вбиває наших найкращих синів, а й система анти цінностей. Відсутність плюралізму думок та свободи, обмеженість доступу до влади, диктат.

Тобто взявши курс на Брюссель, Україна помчала на зустріч світлого майбутнього. У всякому випадку тоді ми так вважали.

Основним локомотивом по насадженню ідей плюралізму, поваги до думки опонента та толерантності стали грантожери. За долари та євро вони стали розбудовувати те що називали «Україною майбутнього». Апофеозом цієї толерантної істерії став спітч керівника фракції «БПП» Юрія Луценка про те що «краще в Києві будуть парад геїв, а не російських танків». І хай ця теза була доволі сильно маніпулятивною, але в плані плюралізму думок має повне право на існування. В решті-решт ми бажали плюралізму ми його отримали.

Та на справді, зараз відбувається процес деградації інститутів «свободи слова» та «плюралізму думок». Відбувається це з одного боку тому що окремі політики спекулюючи на правих ідеях направляють всю енергію правої молоді на боротьбу за «традиційні цінності» чи «велику націю», з іншого самі грантожери займають не конструктивну позицію, тим що абсолютно не готові вислуховувати думки, які їм не подобаються. Не розумієш основ фемінізму – сексист. Не бажаєш, щоб жінок допускали до понаднормових робіт в забої та не квотували за гендерним принципом – совок. Хоча, на скільки я пам’ятаю олдскульні суфражистки за саму ідею квотування за гендерною ознакою потягали би будь кого мордою по лондонській бруківці.

 І виходить парадоксальна ситуація. Ми чотири роки крокуємо у Європу, насаджуємо «правильні» європейські цінності, не сприятливий і родючий український грунт, але забуваємо про головну цінність за яку стояв Майдан «свободу слова та рівність права на висвітлення думки». Тобто я, або будь хто, у публічній площині, має право висловлювати будь яку думку, якщо не порушує Закон.

Мене прикро вразив, той факт, що на минулому тижні Український кризовий медіа центр скасував брифінг Асоціації комбатантів України, який був присвячений проблематиці корупційних ризиків при створенні Міністерства ветеранів України. Причиною таких дій стала присутність на брифінгу осіб, які не подобаються чи то менеджерам УКМЦ, чи то грантодавцям, чи то Банковій. Конкретно не сподобалась присутність на брифінгу керівника організації «Білий молот» друга Горана.

Україною шириться цензура на висловлювання власної позиції та нетерпимість до альтернативної точки зору. Але я ще розумію, коли олігархічні телеканали цензорують кого показувати кого ні. Адже вони за великим рахунком навіть не декларують прихильність до європейських цінностей, але коли це робить грантожерська організація це дивно і не послідовно. Тобто організація, яка всіляко намагається позиціонувати себе, як вільний майданчик для презентації якомога більшої кількості думок, намагається впливати на вибір запрошених осіб, а відповідно і на озвучені думки.

Не може бути в країни, яка рухається у бік Європи цензури, так само, як і не може бути в організації, яка позиціонує себе прихильною до європейських цінностей монополії на правду. Тут вже або хреста треба знімати, або штани надягати. Визначайтесь Ви за плюралізм, чи за власну правду і за обмеження право на отримання громадянами інформації.

У світі кажуть про проблему фейкових новин, але проблема набагато глибша – 90% інформації, яку ми отримаємо, проплачена і вже кимось відфільтрована. І безпідставна заборона виступу на будь-якій події це позбавлення людини права на висловлювання.

От і виходить, що за рівнем критичного ставлення до себе та толерантного до опонента Україна з її мільйонами грантових коштів  не сильно віддалилась від часів Януковича. Грантожери встановлюють ту ж саму цензуру, просто виглядає вона яскраво, по європейські, але чи буде смачніша цукерка з гівна, якщо обгортка американська?