СадоМіхо, фанфари та кумири

Якщо ви бачите, що взаємовідносини в суспільстві здійснюються не на підставі добровільнної волі сторін, а з позиції примусу; якщо ви бачите, що для того , щоб виробляти, вам потрібні дозволи тих, хто ніколи нічого не виробляв; якщо ви бачите, що гроші течуть рікою не до тих, хто створює блага, а тим, хто створює зв'язки; якщо ви бачите, що ті, хто працюють із кожним днем стають все біднішими, а ґвалтівники та злодії із кожним днем багатішають, і закони захищають других від перших; якщо ви бачите, що чесність та принциповість рівносильні самогубству, а корупція цвіте буйним цвітом - знайте це суспільство на межі знищення.

Ці слова були написані Айн Ренд близько 50 років тому, але ніщо так не відображає сучасну Україну, краще за них.

Кожен день без реформ - це удар по пам'яті кожного загиблого солдата. Немає сенсу захищати рідний край, якщо шляхта в ньому тебе єбе сильніше, ніж ворог.

Звичайно, у час загрози держава завжди згадає, що в першу чергу вона -Батьківщина, а головний пан - то ж батько рідний. Але будь-яка ейфорія від війни завжди закінчується, і кожен із нас сам вибирає, чи бажає він і далі жити у світі ілюзій, які найкраще характеризує анекдот про черв'яків та гівно, чи все таки подивиться правді у вічі.

І правда, як завжди, одна. Адже будується не на інтерпретації, а саме на фактах.

Оберніться навколо, що Ви бачите навкруги? Зубожіння населення на фоні збагачення посадовців, розквіт "схем" та "рейдерства", безправ'я рядового українця перед злочинцем. У правосуддя немає жодної управи на п'яного мажора, але є на поліцейського та військового, які просто виконують свою роботу. Корупція паралізує волю кожного до ефективної роботи, ідеали Майдану вимазані пафосним багном, яким кидаються головні злочинці, що прийшли на крові і, скоріш за все, нею і закінчать.

Коаліційна кліка пішла шляхом створення суспільних міфів, які відволікають увагу українців від проблем сьогодення. Спочатку був міф про очищення влади через перевибори до парламенту, потім - про загрозу України та недоречність критикувати влади під час війни, згодом - оновлення влади через місцеві вибори, зараз же ми знову скотились до теми халявного шенгену. І дай Бог, щоб це не закінчилось, як і восени 2013р.

ПОПорошенко оточив себе технологами та маніпуляторами вищого ґатунку і навряд чи «активісти» будь-яких революційних змін зможуть їх переплюнути. Але це говорить лише про те, що мільйонних виступів вже не буде, а відсторонення Шоколадного Барону очолять ті, хто зараз грають його свиту з допомогою ображеної коаліційною клікою пикатою шляхтою.

І створиться нова історія про обдурений шляхетний народ і злого пана, який скористався його добротою і поневолив, і будуть нові інтерв’ю від журношлюшок, які, виявляється, завжди то знали і боролися глибоко в підпіллі. І тільки блок Садо-Міхо, як лицар, повстане на руїнах шоколадної тиранії із жовто-блакитним прапором в руках і орлом на грудях, і народ створить собі нового кумира…

І чесно кажучи, так нам і треба…