СадоМіхо, фанфари та кумири

Якщови бачите, що взаємовідносини в суспільстві здійснюються не на підставідобровільнної волі сторін, а з позиції примусу; якщо ви бачите, що для того , щоб виробляти, вам потрібні дозволи тих,хто ніколи нічого не виробляв; якщо ви бачите, що гроші течуть рікою не до тих,хто створює блага, а тим, хто створює зв'язки; якщо ви бачите, що ті, хтопрацюють із кожним днем стають все біднішими, а ґвалтівники та злодії із кожнимднем багатішають, і закони захищають других від перших; якщо ви бачите, щочесність та принциповість рівносильні самогубству, а корупція цвіте буйнимцвітом - знайте це суспільство на межі знищення.

Ці слова були написані Айн Ренд близько 50 років тому, але ніщо так не відображає сучасну Україну,краще за них.

Кожен день без реформ - це удар по пам'яті кожного загиблогосолдата. Немає сенсу захищати рідний край, якщо шляхта в ньому тебе єбесильніше, ніж ворог.

Звичайно, у час загрози держава завжди згадає, що в першучергу вона -Батьківщина, а головний пан - то ж батько рідний. Але будь-якаейфорія від війни завжди закінчується, і кожен із нас сам вибирає, чи бажає віні далі жити у світі ілюзій, які найкраще характеризує анекдот про черв'яків тагівно, чи все таки подивиться правді у вічі.

І правда, як завжди, одна. Адже будується не на інтерпретації,а саме на фактах.

Оберніться навколо, що Ви бачите навкруги? Зубожіннянаселення на фоні збагачення посадовців, розквіт "схем" та"рейдерства", безправ'я рядового українця перед злочинцем. У правосуддянемає жодної управи на п'яного мажора, але є на поліцейського та військового,які просто виконують свою роботу. Корупція паралізує волю кожного до ефективноїроботи, ідеали Майдану вимазані пафосним багном, яким кидаються головнізлочинці, що прийшли на крові і, скоріш за все, нею і закінчать.

Коаліційна кліка пішла шляхом створення суспільних міфів, яківідволікають увагу українців від проблем сьогодення. Спочатку був міф проочищення влади через перевибори до парламенту, потім - про загрозу України танедоречність критикувати влади під час війни, згодом - оновлення влади черезмісцеві вибори, зараз же ми знову скотились до теми халявного шенгену. І дайБог, щоб це не закінчилось, як і восени 2013р.

ПОПорошенко оточив себе технологами та маніпуляторами вищогоґатунку і навряд чи «активісти» будь-яких революційних змін зможуть їх переплюнути.Але це говорить лише про те, що мільйонних виступів вже не буде, авідсторонення Шоколадного Барону очолять ті, хто зараз грають його свиту здопомогою ображеної коаліційною клікою пикатою шляхтою.

І створиться нова історія про обдурений шляхетний народ ізлого пана, який скористався його добротою і поневолив, і будуть нові інтерв’ювід журношлюшок, які, виявляється, завжди то знали і боролися глибоко впідпіллі. І тільки блок Садо-Міхо, як лицар, повстане на руїнах шоколадноїтиранії із жовто-блакитним прапором в руках і орлом на грудях, і народ створитьсобі нового кумира…

І чесно кажучи, так нам і треба…