Янукович не знав, що так можна

Після Революції Гідності симулякри, які так довго були змістом реформ в Україні, почали набувати настільки потворних форм, що я став змушений думками повертатись до "тиранічних" часів тотального правління «Партії регіонів".

Абсолютно не тому що сумую за ним, я не сентиментальний. А для того, щоб зрозуміти, де саме наше суспільство в черговий раз здійснило помилку, яка знову нас веде до «часів руїни», які наші нащадки будуть ретельно вивчати та не розуміти, як їх предки змогли в черговий раз про…фунькати можливість для розбудови власної держави.

Останньою такою помилкою українського суспільства можна сміливо вважати не доведення Революції Гідності до її логічного революційного кінця, а саме руйнації старих інституцій, які не давали змогу Україні розвиватись: корупцію, кумовство та зашкалюючу, безвідповідальність та, як наслідок, - неефективність влади.

Майдан мав знищити цю систему. І він би її знищив, якби…Якби не війна. Якби найбільш активних та відчайдушних учасників не зібрали під Ілловайськом і не дали російським танкам розстріляти їх ніби в тирі. Якби найбільш пасіонарна частина українського суспільства не пішла на фронт, і у більшості своїй там досі не перебувала. Багато таких «якби».

Якщо чесно, то мене вже верне, коли я чую від луценків-порешенків-яценюків-хомутинників про звитяги Майдану та його ідеали. Тому що, або вони абсолютно тупні, або лицемірні покидьки, адже мають прекрасно  усвідомлювати той факт, що вони не мають до тих ідеалів жодного відношення, і якби Революція Гідності дійсно перемогла, то їх би у владі точно не було.

Чи може хтось 1 грудня 2013 року йдучи на приступ Банкової мріяв бачити члена «Партії регіонів» та олігарха Порошенка у ролі Президента? Чи може, відбиваючи черговий приступ беркутні на Грушевського, бачив у міністрах фіґляра Яценюка? Ну, і врешті решт, вгризаючись в землю на Інститутській, ми мріяли бачити у парламенті Луценків-Гончаренків? Відповідь однозначна. Ні! Ні! І ще раз тисячі НІ!!!

Під час Революції Гідності, ці люди називали рушійну силу Майдану провокаторами, тепер же вони називають їх «агентами Кремля». Адже завжди легше дати людині штамп, ніж усвідомити, за що вона називає тебе мудаком, навіть якщо ти був на гарненькому грейдері, або сцені.

Сьогоднішня політична кліка, яка дорвалась до влади, - це вірні слуги тієї системи, яку ненавидів Майдан, і яку він мав знищити. І зараз всі мають чітко усвідомлювати, що те, що ми могли зробити з легкістю навесні 2014, зараз вже неможливо. Влада показала вміння роз'єднувати своїх противників використовуючи путінські інформаційні лекала та штампи.

І не в останню чергу це відбувається завдяки вишиватному українському суспільству, яке через власну інфантильність та хуторянство відмовляється визнавати вперті факти, продовжуючи нівелювати у соціальних мережах слово "зрада" та свято вірити в успіх всього, до чого торкається перст їх кумира.

Але тільки задумайтеся на хвилину, якщо б особливий порядок місцевого самоврядування ОРДЛО (який Ангела Меркель ніяк інакше аніж автономією не називає) намагався втиснути в Конституцію Янукович, яка б була Ваша реакція? Якби при Януковичі пішов наступ на ЗНО, яка б була Ваша реакція? Якби Янукович захотів одноосібно назначались та звільняти суддів, яка б була Ваша реакція? Якби Янукович змінював Регламент Верховної Ради, всупереч Конституції, яка б була Ваша реакція? Якби Янукович нарахував зовнішній борг тими самим темпами, якими зараз це робить чинна влада, яка б була Ваша реакція? Коли при Януковичі саджали патріотів, яка була Ваша реакція? Коли при Януковичі кнопкодавили, якою була Ваша реакція?

Невже, ви б так само переконували один одного, що це все виправдано, адже ми отримаємо безвізовий режим, а наш новий Завгар - бусєнька, тому що гарно говорить англійською? 

Якщо так? То я поважаю Вас за послідовність. Якщо ні, то починайте боронити демократію, і чорне називати чорним, а біле  - білим. Бо коли я чую, що «так, то дійсно погано-погано, але ж…війна, путін, бабайка, москалі, шенген, безвіз, Європа, цукерки, варяги», то хочу сказати, що дурість я зрозуміти ще можу, а от боягузтво і підлабузництво, у яких завжди тисяча виправдань, - ні.