Данія - це країна з достатньо високим рівнем представництва жінок у парламенті. Внаслідок виборів 2011 року частка жінок-депутатів становили 39,1%, а у 2015 році - 37,4%.
Одними думками нічогозмінити не можна. Кетрін Мадженді
Данія - цекраїна з достатньо високим рівнем представництва жінок у парламенті. Наприклад,внаслідок виборів 2011 рокучастка жінок-депутатівстановили 39,1%, а у 2015 році (після останніх парламентських виборів) - 37,4%.На відміну від багатьох демократичних країн, Данія не має у своєму Законі провиборчі права спеціальних положень щодо надання жінкам певної кількості місць упартійних списках кандидатів.
Національнавиборча комісія вносила пропозиції щодо впровадження гендерних квот, щобгарантувати обом статям певний рівень представництва у датському парламенті таорганах законодавчої влади регіонального і місцевого рівней, але це протирічитьОсновному закону Данії. Крім того, у Законі про проведення виборчих кампанійговориться, що розподіл депутатських мандатів здійснюється виключно зарезультатами фактичного голосування. Однак при цьому не існує правових норм, щозабороняють партіям запроваджувати добровільні гендерні квоти.
Соціалістичнанародна партія використовувала гендерні квоти на парламентських виборах у1980-х роках, але у 1990-х квоти було скасовано. Соціал-демократи застосовуютьквоти при формуванні керівного складу партії, а також комітетів, що назначаютьсяурядом. Червоно-зелений альянс також запровадив гендерне квотування для своїхпредставників у виконавчій владі.
Після ухвалення Закону про гендерну рівність обов’язковою нормою в Даніїстало рівне представництво жінок ічоловіків у державних установах, радах, комісіях, комітетах. У 2009 році до цьогозакону були внесені поправки, що сприяють більш ефективному подоланню гендерноїасиметрії в державних установах усіх рівней.
У Данії створені спеціальні державні органи, що займаються реалізацією гендерноїполітики, зокрема Міністерство з питань гендерної рівності, Департамент зпитань гендерної рівності, Рада з питань гендерної рівності, урядовий комітет здотримання міжнародних домовленостей щодо проблем гендерної рівності. В країні активно працюють недержавні організації, що займаються гендернимипитаннями, зокрема Датське жіноче суспільство, «Жінки і розвиток», Жіноча радаДанії, Чоловічий Форум тощо. Державні органи влади підтримують діяльність такихгромадських організацій. Наприклад, Міністерство з питань гендерної рівностіщорічно виділяє субсидії в розмірі 1 млн. датських крон для Жіночої ради Данії;відбуваються регулярні зустрічі між представниками влади та жіночих неурядовихорганізацій тощо.
У 2011 році вперше в історії Данії прем’єр-міністром стала жінка– Гелле Торнінг-Шмідт, лідер Соціал-демократичної партії. Експерти це розглядали яквеличезний крок у розвитку паритетної демократії, але відзначали, що поприобіцянки уряду віддати жінкам половину міністерських посад, вони отримали лишедев’ять з двадцяти трьох.
Політикадержави і діяльність громадських організацій та політичних партій, щоспрямована на забезпечення рівних прав та можливостей, сприяли активномузалученню жінок до політичного життя. Впровадження обов’язкових гендернихквот не було для Данії актуальним, на відміну від тих країн світу, депредставництво жінок у політичних виборних органах традиційно було нижче 30 %. Однакпропозиції щодо застосування гендерного квотування в тих сферах, де присутністьжінок занадто низька, зокрема в топ-менеджменті компаній, активно обговорюєтьсяв датському суспільстві.
Що стосується України, тонавряд чи найближчим часом вдасться забезпечити повноцінний доступ жінок доприйняття політичних рішень без застосування позитивних дій.
