Як Україні не втратити контроль над кермом?

У суспільстві, особливо в країнах, що розвиваються, населення любить ставити собі запитання: для чого існує держава, чому саме вона, чи є будь-які альтернативи?

Знайти відповіді на них можна в численних роботах науковців у галузі правознавства, політології та суспільствознавства. Саме вони під час нескінченних наукових пошуків змогли нам кристалізувати теорію держави, її призначення, історію виникнення та функції. 

Наукова доктрина сьогодні поділяє функції держави на дві найбільші групи: внутрішні, які забезпечують політику всередині країни, та зовнішні, які відповідають за міжнародну діяльність. Якщо до внутрішніх функцій запитань не виникає, то щодо зовнішніх ми зануримося трішки глибше. 

До таких функцій включають всю політичну та дипломатичну діяльність держави: зовнішньоекономічну (встановлення та налагодження доступу до іноземних ринків), оборонну спроможність, активність на міжнародній арені щодо підтримання світового порядку; сприяння екологічній безпеці світу; підтримка міжнародно-правових регулювань та багато інших.

Іноді здається, що всі ці функції стосуються загальнодержавного рівня та виконуються на рівні центральних органів влади. Однак міжнародна діяльність властива й обласному, районному, комунальному рівню. Співпраця зі світом важлива для всіх сфер. 

Як приклад, підписання меморандумів про обмін студентами між вищими навчальними закладами України з іноземними провідними коледжами, інститутами та університетами світу. З одного боку, це впливає тільки на визначене коло осіб, аніж радше на увесь територіальний осередок цього ВНЗ. З іншого, якщо розглядати системно, то будь-який студент, який здобуде досвід за кордоном, привезе його на Батьківщину. Тут він буде ним ділитися зі своїми викладачами, однокурсниками та знайомими. Його досвід – це нові ідеї для України, що рано чи пізно знайдуть своє застосування в нашій країні.  

Уявімо, що міждержавні відносини – це навантажена автомагістраль на якій 193 автомобілі (держав визнаних ООН) рухаються за одними правилами (міжнародним правом). За кермом кожного авто сидить водій (еліти держави), що везе пасажирів (населення країни). За такою ж аналогією відбувається міжнародний розвиток: нескінченний рух далі (розвиток), багато перешкод (світові кризи), ДТП на магістралі між автівками (конфлікти між державами), технічні несправності (неспроможні держави), деякі з яких просто вилетіли на узбіччя через неуважного водія (нестабільні держави).

Звичайно, усі країни прагнуть їхати безпечним шляхом з кваліфікованим і досвідченим водієм, спокійними пасажирами, на новому автотранспорті, уникаючи неприємних пригод. Проте, щоб дійти до такого рівня, необхідно розвивати внутрішні принципи існування.

1. Освітній процес

Невіддільною ознакою держави є його населення. Саме воно й формує країну та спрямовує його в той вектор, який відображає їхні інтереси. Проте населенню необхідний стабільний та якісний розвиток задля підняття соціально-економічного рівня життя.

Освіченість населення є тим неоціненним капіталом держави, який задає їй вектор зовнішньополітичного шляху, інтенсивність розвитку ВВП, стратегічне бачення держави, високі стандарти життя.

В аналогії з автомагістраллю освіта – це рівень кваліфікації водія та, зокрема, його пасажирів. Якщо водій досвідчений та якісною освітою, це дає змогу обирати правильний шлях, мати розуміння, коли можна пришвидшити швидкість та де необхідно пригальмувати. Завдяки цьому, ми зменшуємо ризики на дорозі, економлячи дорогоцінний час, який здебільшого йде на виправлення помилок.

Об’єднання знань водіїв може утворити цілісну систему розуміння того, куди та як рухатися. Хочеться цей процес порівняти із синхронізацією даних. Якщо наша система освіти, яка бажає бути кращою, синхронізується з іншими водіями, ми зможемо відновити значні прогалини в наших базах даних, які ми втратили за багато років, та врешті-решт навчати майбутніх водіїв якнайкраще.

2. Економічне співробітництво

Звичайно, економіка – це рушій держави. Тому, щоб її зміцнити та розвивати відповідно до ринкових відносин світу, потрібно: нормалізувати внутрішню систему фіскалізації та регулювання держави економічних процесів, де це необхідно; відкривати нові ринки стрімкого попиту для українських продуктів та товарів; заохочувати іноземний капітал інвестувати в Україну; вести вдалу та якісну інформаційну кампанію щодо заохочення до міжнародної торгівлі українського виробника та ін.

Повернемося до магістралі: розвиток нашої економіки – це рівень та клас нашого авто, яка нас везе далі. У складні часи ми їздили на самокаті, однак зараз ми все ж таки продовжуємо рух на чотирьох колесах.

До того ж рівень економічної могутності часто відповідає рівню суверенітету держави. Неспроможним державам різні «досвідчені водії» наказують, куди їм їхати, незважаючи на волю цих держав рухатися за іншим маршрутом. Як би не було, набагато легше пересуватися, коли тебе не вимушують їхати по небажаних дорогах. 

3. Стратегічне планування

Щоб дозволити собі маневрувати на шосе, обганяти інші авто, потрібно добре усвідомлювати свій маршрут (державницькі стратегії). Завдяки діалогу з іншими водіями на дорозі можна дізнатися, де знаходиться бездоріжжя, де ямковий ремонт, а де щойно новий асфальт закладено. 

Оптимізувати дані на платформах, як-от ООН, СОТ, ПАРЄ, та взагалі розуміння світових тенденцій дадуть змогу побувати свій власний шлях з якнайкращою дорогою до поставлених цілей.

Висновки: За свою історію формування України ми передавали водійське місце іншим державам, вилітали з траси, потрапляли в ДТП, однак сьогодні, оцінюючи з погляду історичного прогресу, можна з упевненістю сказати, що зараз ми рухаємося. Звичайно, не на такій автівці, якій би хотілося, однак у нас усе ще є шанс завдяки міжнародному співробітництву надолужити згаяний час. Надзвичайно важливо зараз приділяти увагу розробці нашого маршруту та освітнім процесам всередині країни, оскільки чим якісніша освіта, тим на краще майбутнє нашої держави ми зможемо сподіватися.