Аналіз деяких положень законопроекту щодо захисту авторського права ч2

Продовження, початок статті за посиланням: http://blog.liga.net/user/mpeikrishvili/article/19314.aspx

Станом на14.12.2015 р. проект  ЗаконуУкраїни «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захистуавторського права і суміжних прав у мережі Інтернет» (далі – Законопроект) доопрацьовано і схваленоКабінетом Міністрів України, передано до Верховної Ради України тазареєстровано за № 3353 від 23.10.2015 р.

Законопроектом передбачається пункт 7 частини 1статті 21 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (далі – Закон) після слова “провадження” доповнити словами “, а також відтвореннятворів нотаріусом з метою забезпечення доказів в Інтернеті,”. Прицьому у частині 1 статті 21 Закону зазначено, в яких випадках допускається вільне використання твору, - без згоди автора (чи іншої особи,  якамає авторське  право),але з обов'язковим зазначенням іменіавтора і джерела запозичення. При цьому напрактиці ім’я автора не завжди вказується, і встановити його не виявляєтьсяможливим. За таких умов (відсутності імені автора) я маю сумніви у тому, щонотаріус вчинить таку нотаріальну дію, як забезпечення доказів в Інтернеті. Судовапрактика з цього питання різноманітна. З одного боку суди вважають, що в разінезазначення імені автора стаття 21 Закону щодо вільного використання творів неможе бути застосована. З іншого боку суди вважають, що якщо особа не зазначилаімені автора, але зробила все, що від неї залежить для встановлення іменіавтора, то така особа не може бути притягнута до відповідальності за порушеннястатті 21 Закону. Виникає питання, як це пояснювати нотаріусу. У звязку з цим явважаю, що доповнювати необхідно не статтю 21 Закону, а доповнювати необхідно Законокремою статтею, в якій буде зазначено, що не вважатиметься порушенням прав автора (чи іншої особи,  яка маєавторське  право) відтворення творів нотаріусом, якщо при цьому вказано лише джерелозапозичення, тобто в даному випадку певний веб-сайт.

Законопроектом передбачається доповнення Законустаттею 52^1, відповідно до частини 1 якої суб’єкт авторського права і (або) суміжнихправ або його уповноважений представник у разі виявлення інформації, що, найого думку, порушує його авторське право і (або) суміжні права в Інтернеті,незалежно від вжиття інших способів захисту своїх прав, має право звернутися довласника веб-сайту із скаргою, яка містить вимогу щодо видалення або унеможливленнядоступу до цієї інформації.

Я вважаю, що «думки»  суб’єкта авторського права та/або суміжнихправ або його уповноваженого представника недостатньо, інакше ми можемостикнутись з численими зловживаннями. Вважаю, що такі особи повинні надаватикопії документів, які б підтверджували, що вони мають авторські та/або суміжніправа на певні об’єкти права інтелектуальної власності. Такі особи повинні матитакі документи. Крім того, такі особи все одно подаватимуть їх до суду в якостідодатків до позовної заяви, інакше доступ до інформації буде відновленовласником веб-сайту або постачальником послуг хостингу (за певних умов).

Законопроектом передбачається доповнення Законустаттею 52^1, відповідно до частини 12 якоїскарга, зазначена у частині першій цієї статті,повинна бути надіслана власнику веб-сайту та (або) постачальнику послугхостингу електронною поштою з накладенням електронного цифрового підпису.

Вважаю, що вимога про надіслання скарги лишеелектронною поштою і з обов’язковим накладенням електронного цифрового підписує суттєвою перепоною у захисті прав правовласників. Також складається враження,що автори законопроекту не мають уявлення про процедуру отримання тавикористання електронного цифрового підпису.

Необхідно також зазначити, щовідкритим залишається питання щодо видалення певної інформації або унеможливленнядоступу до інформації, розміщеної на веб-сайті, коли не існує технічноїможливості видалити тільку певну інформацію або обмежети доступ тілько допевної інформації, розміщеної на веб-сайті. Існують веб-сайти, видаленняінформації з яких або обмеження доступу до інформації на яких можливо лишешляхом фактичного блокування роботи всього веб-сайту.

На мій погляд, варто також законодавчозакріпити можливість власників веб-сайтів та правовласників укладити угоди, заякими правовласникові надаватиметься можливість самостійно видаляти гіпер-посиланняна інформацію та/або саму інформацію, розміщення якої на веб-сайті порушуєправа інтелектуальної власності правовласника. Я вважаю, що укладення такої угоди вигідно як правовласнику, так і власникувеб-сайту. Так, наприклад, правовласник матиме можливість швидше реагувати напорушення його прав, а власник веб-сайту буде звільнений від відповідальностіза порушення прав такого правовласника. Крім того, власник веб-сайту невитрачатиме ресурси на реагування на скарги такого правовласника, як цепередбачено законопроектом. При цьому необхідно зауважити, що видалення певноїінформації з веб-сайту може завдати особі, яка розмістила інформацію, шкоди, утому числі матеріальної. У зв’язку з цим необхідно закріпити, що у разіукладення зазначеної вище угоди між правовласником та власником веб-сайту такийвласник веб-сайту звільнятиметься від відповідальності за використання об’єктівправа інтелектуальної власності, права на який належать правовласнику, а правовласник,навпаки, нестиме всю відповідальність за дії, повязані з видаленням гіпер-посилань на інформацію та/або інформації передособою, яка розмістила такі гіпер-посилання або інформацію.

Пару слів про співробітництво міжправовласниками та власниками веб-сайтів.

Найбільш корисною для "крупних" правовласниківя бачу наступну форму співробітництва з власниками веб-сайтів, особливо,веб-сайтів, призначених для накопичення та/або файлообміну.

Кожний об’єкт права інтелектуальної власностімає свої, притаманні лише йому ознаки. Можливо автоматизувати процес видаленнятаких об’єктів права інтелектуальної власності шляхом створення відповідного програмногозабезпечення, яке б надавало можливість виявити певні об’єкти, розміщені навеб-сайті, за їх ознаками та видалити їх з цього веб-сайту. Може здатись, що цебуде не зовсім вигідно власникам веб-сайтів, оскільки вони втрачатимутьвідвідувачів. Натомість, власники веб-сайтів можуть компенсувати такі втрати іотримати прибуток з такої форми співробітницва – вони можуть створювати на замовлення правовласника відповідне програмне забезпечення та надавати послуги з його підтримки. Якщоправовласник бажає створити відповідне програмне забезпечення самостійно, безвласника веб-сайту йому все одно не обійтись, оскільки при створенніпрограмного забезпечення мають враховуватись технічні параметри обладанннявласника веб-сайту, використовуване ним програмне забезпечення. У таких випадках власники веб-сайтів можуть, наприклад, надавати правовласникам послугиз адаптації (доопрацювання, налаштування) розробленого правовласникомпрограмного забезпечення до програмного забезпечення, яке використовує власниквеб-сайту.

Використані джерела інформації

1. Проект ЗаконуУкраїни «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захистуавторського права і суміжних прав у мережі Інтернет», режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=56869;

2. Закон України «Про авторське право і суміжні права»від 23.12.1993 р.