Зміни до Конституції України в частині права на професійну правничу допомогу не збігаються з профільним законодавством. Чекаємо на продовження судової реформи стостовно інституту адвокатури.
Конституція України - це основний закон держави, головний нормативно-правовий акт, який має найвищу юридичну силу.
З 02.06.2016 року Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" було змінено ст. 59 Конституції України - слово "правову" замінили словами "професійну правничу".
На сьогодні ст. 59 Конституції України має наступний вигляд: "кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав".
Правовою основою діяльності адвокатури України є Конституція України.
Натомість, ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" говорить, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги, зокрема, може бути договір про надання правової допомоги.
Також, профільний закон визначає договір про надання правової допомоги - як домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об’єднання) зобов’язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов’язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
І що ж робити, коли Конституція закріплює право кожного на професійну правничу допомогу, а адвокати, які керуються Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", здійснюють свою діяльність на підставі договору про надання саме правової допомоги.
Насправді, правники повинні перші спиратись на Конституцію, як на основний закон, але як це можна робити, коли право на професійну правничу допомогу є, а Закон, котрим керуються професійні правники (адвокати), взагалі не передбачає такого словосполучення.
Ще 05.02.16 на сайті НААУ була розміщена публікація з деякими роз'ясненнями з цього приводу, сутність цих роз’яснень полягає у наступному.
Так, необхідність звернення до Конституційного Суду та надання роз’яснення рішенням N 23-рп/2009 від 30.09.2009 р. в справі N1-23/2009 було викликано в першу чергу відсутністю законодавчого визначення права свідка на правову допомогу у кримінальному процесі. На сьогодні ж проблеми з таким визначенням немає, адже існує чітке визначення такого права в Кримінальному процесуальному кодексі України, а саме в ст. 66. Більш того, поняття правової допомоги, а також право кожної особи на надання правової допомоги визначено в ряді рішень Європейського суду з прав людини, в тому числі проти України. Тому на практиці, навряд чи мають виникнути питання щодо вказаних термінів і більш того необхідності в їх новому тлумаченні.
В свою чергу, п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначає», що адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката.
Що ж до терміну, «правничий» - тут взагалі не має виникати жодних питань. Заміна терміна "правова допомога" на "правнича допомога" обумовлена стандартами української мови, які визначають, що прикметник, застосовуваний для позначення відповідного виду допомоги, походить від іменника, що позначає саму професію особи, яка надає таку допомогу. Іменником для позначення особи, яка надає послуги у сфері права (у юридичній сфері), є слово "правник". Отже, саме особи, що належать до правничої професії, надають професійну правничу допомогу. Більш того, терміни правовий – правничий – правний – юридичний є родо-видовими синонімами.
Звісно, при «бажанні» недопустити адвоката до участі в конкретному процесі, представники правоохоронних органів будуть шукати соломинку, за яку можна зачепитися. Проте, для того і вносяться зміни до Конституції щоб створити нове професійне правниче суспільство, основною ціллю якого буде саме відстоювання законних прав та інтересів клієнтів, а також свого права на здійснення безпосередньої професійної діяльності.
І головне, Венеціанською комісією в п. 11 проміжного висновку «Щодо запропонованих змін до Конституції України в частині правосуддя» від 24.07.2015 р. № 803/2015 чітко вказано, що запропоноване уточнення, «що право, гарантоване статтею 59, стосується “професійної” правничої допомоги, тобто представництва практикуючим адвокатом є позитивним».
У Пояснювальній записці до Проекту Закону України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" говориться про те, що право на професійну правничу допомогу – це гарантована Основним Законом держави можливість особи отримати високоякісні правничі послуги, які може забезпечити лише професійний адвокат, який пройшов спеціальну підготовку, а не будь-яка інша особа. При цьому запропонована формула не заперечує права на правничу допомогу загалом, у тому числі й безоплатну, яку можуть надавати інші, крім професійних адвокатів, фахівці-правники. Проте наголос робиться саме на гарантованому отриманні особою саме професійної допомоги.
Таким чином, зазначені зміни розширюють можливості особи на отримання саме професійної правничої допомоги та закладають основу для подальшого реформування інституту адвокатури шляхом створення в Україні єдиної самоврядної правничої професії, що сприятиме реалізації принципу верховенства права.
Отже, правову допомогу змінили на професійну правничу аби ввести так звану "монополію" для забезпечення більш кваліфікованої допомоги, але профільне законодавство так до ладу і не привели. Пройшло майже 2 роки після оновлення Конституції, однак досі залишається відкритим питання відповідності Основного закону та Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" стосовно професійної правничої допомоги. Впевнений, що деякі "новатори" адвокати вже підписують Договори про надання професійної правничої допомоги і мабуть, Конституція їм дозволяє це робити.
Вирішення проблеми
Неофіційний проект оновленого Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" є на сайті Liga.net. У ньому було закладено, що адвокатська діяльність буде здійснюватися на підставі договору про надання правничої допомоги, затверджена його форма та зміст. Коли саме буде запущений той "новий" закон, який усуне зазначені прогалини - не відомо. Заступник глави Адміністрації Президента запевняє що нібито у цьому році, але після широкого обговорення Радою з питань судової реформи деяких положень Проекту, офіційного документу на сайті ВР і досі не має. З точки зору правозастосовчої практики, паровоз ще їде на старих колесах, проте колію вже закладено нову. Що ж у підсумку, чекаємо на законотворчіть парламентарів, а поки користуємося не до кінця імплементованою нормою щодо правничої допомоги.
