Нюанси професії: чому хороший прес-секретар завжди має поганий вигляд?

Реалії показують нерозуміння базових завдань прес-секретарів, меж їхніх компетенцій та обов’язків."А ви можете це пояснити нашій (моїй) прес-службі?", - досить частий системний запит.

Існує така легенда, що пан Єльцин дозволяв собі кидати представників своєї прес-служби з моста... у воду. Кажуть, був ексцентричним чоловіком, котрий системно переходив межі дозволеного (хоча хто його знає, де ті межі). 

Відколи Єльцин був президентом нашого східного сусіда, минуло багато років, але чіткі компетенції, обов’язки та підготовка прес-секретарів, як і раніше, чітко не визначені в більшості випадків. Зокрема це стосується нашого вітчизняного ринку.  

«А ви можете це пояснити нашій (моїй) прес-службі?», – досить частий системний запит. Зазвичай від тих, хто потрапив у певну кризову ситуацію в інформаційному просторі. Хоча й не завжди. Інколи просять пояснити, як правильно писати реліз. Або пост. Або блог. Або анонс.  

Можемо, але прес-служба сама повинна чітко усвідомлювати та розуміти принаймні класичні речі. Однак досить часто реалії (особливо регіональних компаній, немасштабного бізнесу та локальних публічних осіб) показують узагалі нерозуміння базових завдань прес-секретарів, меж їхніх компетенцій та обов’язків.  

Хто винен? 

Не повірите. Зазвичай роботодавець. Особисте спостереження. 

По-перше, не всі здатні влаштувати кваліфікований адекватний відбір (бо, знову-таки, не розуміють чітко, хто такий прес-секретар). Або ж користуються абсолютно спотвореними уявленнями про професію. 

Щоб ефективно здійснювати комунікацію, мало попрацювати рік у новому онлайн-виданні. У виданні, що було створене тоді ж, коли найнято на фріланс людину з мінімальним досвідом. Аж ніяк.  

Помилка №2, яка часто починається з помилки №1, – наділення прес-секретаря непритаманними йому функціями. Ну, він врешті-решт секретар. Може і каву зробити, і документи на візу подати, і сумку вашій дружині/коханці (тут уже варіації «на тему») замовити. Оце все зробить і тоді вже пост напише. Або тези. Або прес-реліз. Що там його писати? Ще й пуття наразі мало з тієї писанини. 

Саме така система мислення й підходу до підбору прес-секретарів досить часто є основною причиною неефективності комунікацій.  

Загалом, згідно з деякими відносно класичними визначеннями професії, «прес-секретар вважається «старшим радником із питань комунікацій» і, по-хорошому, ця людина є менеджером й управлінцем усієї комунікації чи то організації, чи то публічної особистості. 

Тому, підбираючи прес-секретаря, треба усвідомлювати, що ви обираєте менеджера-управлінця репутацією, а не просто чергового базового помічника з додатковою функцією «напиши там щось». 

Яка освіта? Де вчитися? 

Це стосується тих, хто все ж вирішив поринути в таку специфічну сферу й фактично присвятити своє життя великому стресу. Хоча й дуже драйвовому та цікавому.  

Почнемо з класики: прес-секретар – це не журналіст. Адже місія цих професій принципово різна. Будемо відвертими й щирими. Завдання журналіста – докопатися до істини та до правди, подати історію цікаво, об’єктивно й з «відкритим» фіналом. Завдання прес-секретаря подати історію так, як репутаційно вигідно його замовнику. Без жодних інших варіантів. Інколи прес-секретарю треба прикрасити, зманіпулювати (ні, це не страшне слово) й ситуативно оперативно покреативити. 

Прес-секретар – це людина, яка повинна розуміти основні поняття роботи людської психіки, мислення, бути здатною оцінити принаймні базові соціологічні дослідження, швидко реагувати на різні ситуації в інформаційному просторі, брати на себе відповідальність, мислити стратегічно та довгостроково. Тільки така людина здатна вибудовувати системну та якісну комунікацію, що сприяє досягненню бізнес-цілі компанії чи цілі керівника. 

Безперечно, прес-секретар зобов’язаний розуміти, як працюють ЗМІ. Адже це його перша опосередкована цільова аудиторія. Але одного досвіду роботи в ЗМІ ніколи не достатньо. Професія передбачає значно ширше застосування інструментарію та навиків. 

Хоча класична освіта – це зазвичай не те, чого нам абсолютно достатньо.  

Комунікації, зв’язки з громадськістю, та сама журналістика (як база) – це прекрасно. Але далі – просто попрацюйте в команді з кращими. Хоча б один рік. Реалії завжди відрізняються від теорії. Тому менторство сильних – кращий досвід для старту освоєння цієї специфічної сфери.  

Не маєте можливості працювати з кращими – шукайте їх на освітніх платформах. 

Хоча, відверто кажучи, наразі в Україні не існує сильної школи прес-секретарів.  

Морально надскладна робота   

Прес-секретар – це морально складна робота, що передбачає добровільно-примусове розділення поглядів і принципів керівника. Тому, якщо не хочеться перетворювати своє життя на пекло й змушувати себе переступати через себе ж, ніколи не працюйте з людьми, моральні засади яких не збігаються з вашими. 

Від такого тандему програють усі. Прес-секретар – це той, хто має бути основним другом керівника на роботі. Людина має горіти інтересами роботодавця. Бути проактивною, ініціативною й креативною. Лише тоді можливий результат.  

Що стосується керівництва: правильна й розумна мотивація, підтримка й дружба з людиною, яка управляє вашою репутацією, – гарантія того, що з репутацією все буде добре. І в момент співпраці, і після її завершення сюрпризів теж не виникне.  

Ще важливий аспект – довіра. Приховувати реалії від прес-служб – фатальна помилка. Спеціаліст із комунікацій має знати все. І лише тоді він здатен зорієнтуватися, що і як подавати публічно. У протилежному випадку ваше «приховане» в будь-якому випадку має шанси стати надбання громадськості. Але вже в іншій тональності й з іншого першоджерела...  

Хороший піарник має гарний вигляд лише в соціальних мережах? 

Світ дико динамічний. Прес-секретар – це не та людина, яка може дозволити собі роботу з 9 до 18 і взагалі щось у цьому житті планувати. Особливо, якщо вона представляє інтереси публічної особи в масштабах країни або ж такої ж масштабної організації.  

Трапитися може будь-що і будь-коли. У продукції вашого виробництва (припустимо, це йогурти), молода мама в неділю вранці може знайти таргана. Або ж вашого міністра у п’ятницю надвечір можуть звинуватити в хабарництві. І все. Поїздка на день народження мами в суботу скасовується. Автоматично. Серед простіших прикладів – вашого шефа можуть запросити на ефір. На вечір неділі. Поїдете з ним? Чи сам впорається? Якщо ваша відповідь не ствердна, радше від професії прес-секретаря відмовитись.  

І взагалі все, окрім робочих справ, у вас системно може скасовуватися. Інколи на цілий місяць. 

Наприклад, я маю одну знайому піарницю, яка в період інформаційних криз у її компанії-роботодавця (надзвичайно масштабної і системно кризової) їде жити окремо від сім’ї. Заради того, щоб діти, чоловік і сімейний шум не відволікали її від справ. 

Чи страшно це? 

Для когось ні. Для когось – це системний «наркотик» драйву, що підтримує нормальну життєдіяльність. Адже людина щаслива лише у сродній праці. І якщо постійний драйв і робота «сірого кардинала» – це ваше, тоді велкам у професію. Сон 2-3 години на добу компенсується моральним задоволенням від результатів, рішень, дій і досягнень.  

Приємним бонусом у вас завжди буде постійний рух, спілкування з найрізноманітнішими людьми та можливість впливати на реальні процеси. І ще один важливий момент: робота спеціалістів із комунікацій гарно оплачується. І декілька останніх років ми спостерігаємо тенденцію до її системного підвищення.  

Висновок. Мінімальний набір стандартів – який він? 

Правило №1. Писати все ж доведеться. Або перевіряти писанину інших на адекватність. Тому, якщо слово відверто не ваше, не беріться. Адже слово – ваш ключовий інструмент. 

Правило №2. Не бути на гальмах. Вам доведеться вчитися багато та системно. Адже ви повинні досконало знати сферу, про яку будете комунікувати. Умовно, якщо ваш шеф очолює велику компанію з імпорту бананів, то про банани доведеться вивчити все без винятку. Ви автоматично маєте бути не лише прес-секретарем, але й беззаперечним експертом у сфері зелених і жовтих бананів із Зімбабве. 

Правило №3. Бути менеджером, вміти делегувати, контролювати та перевіряти. 

Ви не зможете робити все якісно одноосібно. Виняток – якщо ви прес-секретар маленького адвокатського бюро з трьох осіб. Тут вам буде під силу впоратися самостійно. У роботі з великою командою та системними стратегічними активностями, ви – менеджер. Але для того, щоб ним дійсно бути, а не здаватися, Вам доведеться пройти базову школу у фактично всіх аспектах комунікації: починаючи від фото та закінчуючи роботою алгоритмів соціальних мереж.  

А ще – варто любити людей. Ну, бо вони будуть усюди. Сто листів, постійні дзвінки, запити, поїздки, роз’їзди. Бути відвертим інтровертом-комунікаційником досить складно. Тому якщо любити й приймати різних людей вам досить складно, напевно, ця робота не зовсім для вас. А всього іншого завжди можна навчитися!