UA
Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
16.03.2021 12:36

Чи зможе домовитись український агросектор, як діяти в умовах Європейського зеленого курсу

Юрист, менеджер проєктів екологічної організації "Інформаційний центр "Зелене досьє", координатор інформаційного порталу про органічне виробництво OrganicInfo.ua

Вже зрозуміло, що Україна не може залишитись осторонь зеленого курсу ЄС. Україна дійсно є важливим гравцем аграрного ринку та разом з іншими країнами несе відповідальність за продовольчу безпеку.

Вже зрозуміло, що Україна не може залишитись осторонь Європейського зеленого курсу (ЄЗК), і велика кількість подій та обговорень на цю тему є тому підтвердженням. Адже Україна дійсно є важливим гравцем світового аграрного ринку та разом з усіма іншими країнами несе відповідальність за продовольчу безпеку, а аграрний сектор забезпечує більше 10% ВВП та близько 40% всього експорту України.

Минулого тижня такі ж думки звучали під час круглого столу «Український агросектор в умовах Європейського зеленого курсу: виклики та можливості» від Міністра закордонних справ України Дмитра Кулеби, Міністра аграрної політики та продовольства України Романа Лещенка, народних депутатів України, заступника Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Торгового представника України Тараса Качки, представників бізнесу та громадських організацій.

Однак в Україні поки немає чіткої спільно сформованої позиції щодо майбутнього агросектору, зокрема, і щодо Європейського зеленого курсу. Окрім того, наші аграрії розглядають ЄЗК невиправдано вузько: тільки в межах кількох розділів стратегії «Від ферми до виделки», хоча насправді і ця стратегія значно ширша, та й не тільки вона окреслює подальший розвиток сільського господарства.

Європейський зелений курс та його складові

Європейський зелений курс (ЄЗК, European Green Deal), оприлюднений наприкінці 2019 року, – це програма дій, в центрі якої амбіційний план переходу до кліматично нейтральної Європи до 2050 року. Документ охоплює всі сектори економіки та визначає політику ЄС на найближчі роки стосовно зміни клімату, промислової та аграрної політики, біорізноманіття, енергетики, торгівлі тощо.

Стратегія «Від ферми до виделки» дійсно є ключовим сільськогосподарським документом, що визначає ключові напрямки розвитку сектору. Зокрема, стратегією встановлено такі цілі:

- зменшити на 50% загальне використання та ризик хімічних пестицидів зменшити на 50% використання більш небезпечних пестицидів, зокрема, планується перегляд Директиви про стале використання пестицидів,

- зменшити втрати поживних речовин щонайменше на 50% не погіршуючи родючість ґрунтів; планується розробка комплексного плану дій з управління поживними речовинами,

- зменшити використання добрив щонайменше на 20%,

- зменшити продаж антимікробних препаратів для сільськогосподарських тварин та аквакультур на 50% - запланована розробка нових регламентів про ветеринарні лікарські засоби та медикаментозні корми,

- досягти щонайменше 25% сільськогосподарських земель ЄС під органічним виробництвом - план дій має бути оприлюднено наприкінці березня.

Ці цілі стосуються тільки одного напрямку стратегії, а саме забезпечення сталого виробництва продуктів харчування, але стратегія містить ще й інші напрямки, про які у нас мало говорять:

- Забезпечення продовольчої безпеки, зокрема, Комісія планує розробку плану дій у надзвичайних ситуаціях для забезпечення постачання продовольства та продовольчої безпеки.

- Стимулювання практики стійкої переробки продовольчих продуктів, оптової торгівлі, роздрібної торгівлі, гостинності та забезпечення продуктами харчування, для чого планується розробити Кодекс поведінки ЄС щодо відповідальної ділової та маркетингової практики та удосконалити систему корпоративного управління. Сприяння переходу на більш здорові дієти та врахування принципів циркулярної економіки в харчовій промисловості та роздрібній торгівлі, що пов’язано з великою кількістю харчових відходів. Важливо також, що упаковка харчових продуктів має бути не тільки безпечною для людей, а ще й з використанням екологічно дружніх, повторно використовуваних та вторинних матеріалів, що також має знизити кількість харчових відходів. Минулого тижня Комітет ВРУ з питань аграрної політики підтримав законопроєкт №4568 «Про матеріали та предмети, що контактують з харчовими продуктами», а ЄС вже планує перегляд законодавства в цій сфері.

- Сприяння сталому споживанню їжі та сприяння переходу до здорових, стійких режимів харчування, зокрема, через підвищення інформування споживачів та заохочення до вибору стійких та здорових дієт.

- Зменшення втрат продуктів харчування та відходів – у 2022 році ЄС планує встановлення обов'язкових цілей щодо зменшення харчових відходів.

- Боротьба з харчовими шахрайствами по ланцюгу поставок продовольства.

Інший важливий документ, що був ухвалений разом зі стратегією «Від ферми до виделки», - це Стратегія біорізноманіття 2030. Показово, що обидві стратегії були оприлюднені одночасно на брифінгу Єврокомісії, що мало б наводити хоча б на роздуми щодо їх тісного зв’язку. Цілі цієї стратегії повторюють та доповнюють цілі попередньої:

- Щонайменше 30% суходолу та 30% морських акваторій повинні стати заповідними територіями.

- Принаймні 25% до 2030 року сільськогосподарських земель ЄС слід обробляти органічно.

- Зменшити на 50% загальне використання хімічних пестицидів — та ризику від них до 2030 року.

- На 50% зменшити використання більш небезпечних пестицидів.

- Повернути щонайменше 10% сільськогосподарських площ у природні ландшафти, придатні для біорізноманіття.

- Зменшити втрати поживних речовин щонайменше на 50% не погіршуючи родючість ґрунтів; що призведе до скорочення використання добрив щонайменше на 20%.

- Задля збереження екосистем прісноводних водойм та річок щонайменше 25000 км річок будуть відновлені до стану вільноплинних до 2030 року.

- Висадка трьох мільярдів нових дерев у повній відповідності до екологічних принципів.

Наступний важливий пакет документів, що напряму впливатиме на сільськогосподарську діяльність, – це кліматичне законодавство: Нова Стратегія з адаптації до змін клімату, Європейський закон про клімат, Кліматичний цільовий план 2030 та Європейський кліматичний пакт. Саме досягнення кліматичної нейтральності до 2050 року є одним із ключових пріоритетів ЄС, тому всі політики так чи інакше направлені на досягнення саме цієї мети. Стратегія з адаптації до змін клімату визначає три ключові цілі:

- розумніша адаптація – передбачає вдосконалення знань та управління невизначеністю зміни клімату та її наслідків,

- більш системна адаптація – передбачає підтримку розроблення політики на всіх рівнях управління та в усіх секторах економіки,

- пришвидшення адаптації.

Нова стратегія пропонує заходи для досягнення цих цілей та наполягає на всебічній інтеграції адаптаційної складової до всіх програм та політик на всіх рівнях.

Метанова стратегія ЄС – зменшення та запобігання викидам метану через впровадження заходів міжгалузевого характеру для скорочення викидів метану в таких секторах, як енергетика, сільське господарство та поводження з відходами. В ЄС 53% викидів метану наразі формуються в сільському господарстві.

Вже розпочалась розробка нової стратегії ЄС стосовно ґрунтів - «Здорові ґрунти для здорового життя». Нова стратегія має консолідувати дії в різних сферах, що впливають на ґрунт і залежать від нього (наприклад, запобігання забрудненню, сільське господарство, дослідження).

Очікується розробка лісової стратегії та законодавчої бази щодо відновлення екосистем.

Серед інших документів, що матимуть, певно, вплив на сільське господарство, можна відмітити Хімічну стратегію сталості, Нову промислову стратегію, План дій з циркулярної економіки, Нову торговельну стратегію, Механізм карбонового регулювання імпорту (CBAM). Останній наразі розробляється і поки невідомо, чи буде в нього включене сільське господарство, хоча це цілком імовірно.

Український дискурс

Як я вже зазначала раніше, дискусії в Україні досить вузько направлені, вони здебільшого стосуються використання пестицидів та добрив. Переважна більшість експертів порівнює рівень використання пестицидів та добрив в Україні та ЄС, роз’яснюючи, що ми фактично зараз використовуємо пестицидів та добрив в 2 рази менше, ніж показник, якого ЄС планує досягти до 2030 року. Звісно, не забуваємо про недосконалу статистику, тіньовий обіг агрохімікатів, але все одно Україна виглядає на цьому фоні непогано. Але неможливо розглядати ці цифри відокремлено від інших показників.

Обсяг сільськогосподарських земель в Україні сягає 42 млн га – 70% від всіх земель. В ЄС обсяг с/г земель складає близько 160 млн га – майже 40% від всіх земель за даними Євростату. При цьому в Україні один з найвищих в світі показників розораності с/г земель - 54%, а також високий рівень деградації ґрунтів, що спричинено, зокрема, водними та вітровими ерозіями. Пам’ятаємо, що ЄС в рамках Стратегії біорізноманіття планує повернення щонайменше 10% сільськогосподарських площ у природні ландшафти до 2030 року. На жаль, в українському дискурсі ця тема взагалі не звучить. Натомість є болючі питання надмірної розораності земель, загрози перетворення природоохоронних територій на орні земель через прийняття нового земельного законодавства, яку, на жаль, усвідомлюють тільки екологи (законопроєкт № 2194 «Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин»). Напередодні відкриття ринку землі є багато дискусій, які, на жаль, вирішуються не на користь природи.

Дуже часто чи не ключовим аргументом розвитку орного та інтенсивного агровиробництва є роль України в забезпеченні світової продовольчої безпеки. Але цей аргумент стає досить сумнівним, якщо подивитися на дані щодо продуктивності аграрного виробництва в Україні. За словами Миколи Кучера, народного депутата України, представника Комітету з питань аграрної і земельної політики ВРУ, продуктивність в Україні на 10-50% нижча за ЄС чи США. То може варто підвищити продуктивність виробництва замість збільшення кількості орних земель?

Ще один аспект, чому такий крок може бути важливим, – це структура викидів парникових газів (ПГ) в Україні. За даними Міндовкілля сумарні викиди парникових газів у с/г секторі України у 2018 році зросли на 7,7% порівняно з попереднім роком. Загалом на сільське господарство припадає 13% всіх викидів ПГ в Україні. І якщо в ЄС майже 70% викидів припадає на галузь тваринництва, то в Україні, за словами Михайла Малкова, координатора ФАО зі зв’язків із урядом та донорами в Україні, 70% викидів ПГ припадає на рослинництво, що переважно пов’язано з розорюванням земель.

Щодо інших показників, то останнім часом почалась дискусія про відновлення родючості ґрунтів, але майже не звучить питання відновлення водних ресурсів. Наразі Міністр аграрної політики та продовольства України Роман Лещенко піднімає питання щодо відновлення систем зрошення, особливо в південних регіонах, які найбільше страждають від зміни клімату. Варто врахувати, що проблема якості питної води та забруднення поверхневих вод є найбільш актуальною для громадян України. Такі висновки нещодавно оприлюднених результати дослідження «Безпека людини: оцінка та очікування мешканців чотирьох областей України», проведеного фондом Генріха Бьолля. Сільське господарство є одним із найбільших користувачів та забруднювачів води, а Україна між тим вже вважається однією з найменш забезпечених у Європі країн за запасами місцевих водних ресурсів.

Тобто, є щонайменше з десяток документів в рамках ЄЗК, які безпосередньо впливатимуть на політику у сфері сільського господарства, ще частина документів, які впливатимуть опосередковано. Але не треба забувати, що Європейський зелений курс в контексті аграрної політики стосується не тільки сільськогосподарського виробництва, а всього ланцюга виробництва харчових продуктів за принципами циркулярної економіки, що включає вплив на біорізноманіття, водні ресурси та ґрунти, відходи на всіх етапах від поля до магазину, упаковку, стале споживання та інше.

Україні зрештою необхідно буде стати на шлях кліматичної нейтральності не тільки заради експортерів та уникнення можливих тарифних бар’єрів, а й заради власного майбутнього. Так, ми маємо потенціал розвитку органічного виробництва і вже задекларовану ціль щодо досягнення щонайменше 3% під органічним виробництвом до 2030 року на противагу 25% в ЄС. Але 3% не можуть збалансувати те, що відбувається на інших 97%.

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: [email protected]