Чи стане органічне виробництво драйвером змін в сільському господарстві України?

Регламент Комісії ЄС 2018/848 визначає органічне  виробництво як комплексну  систему  організації агровиробництва та виробництва харчових продуктів, яка поєднує в собі кращі практики з погляду довкілля та протидії змінам клімату, високий рівень  біорізноманіття,  збереження  природних  ресурсів  і  застосування високих стандартів виробництва й добробуту тварин з урахуванням попиту з боку  дедалі  більшого  числа  споживачів  на  продукти,  вироблені з застосуванням натуральних речовин і процесів. Отже, органічне виробництво відіграє подвійну суспільну роль, адже, з одного боку, забезпечує конкретний ринок у відповідь на попит споживачів на органічні продукти, а з іншого боку, постачає блага для суспільства, які є внеском у захист довкілля й добробут тварин, а також сприяють розвитку сільських територій.

Закон України «Про основні принципи та вимоги до органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції» визначає органічне виробництво як сертифіковану діяльність, що пов’язана з виробництвом сільськогосподарської продукції, яка включає всі стадії виробництва від первинного виробництва до пакування, що проводиться із дотриманням вимог законодавства у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції.

Станом на 31 грудня 2019 року, за даними оперативного моніторингу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, налічується близько 468 тис. сільськогосподарських земель, що знаходяться під органічним виробництвом, з них близько 385 тис. га мають органічний статус. Тобто, землі під органічним виробництвом займають всього 1,1% від усіх сільськогосподарських земель України. Якщо говорити про органічних виробників, то із 617 операторів, до яких входять також трейдери та переробники, кількість саме сільськогосподарських органічних виробників становить 470.

Більшість органічних виробників сертифіковані за стандартами, що еквівалентні органічному законодавству ЄС та майже 70% продукції всього органічного експорту йде саме туди. Україна посідає 2 місце в світі за обсягами поставок органічної продукції до ЄС, за даними Європейської Комісії станом на кінець 2019 року. Загалом, близько 85% всієї органічної продукції експортується, решта залишається для переробки та внутрішнього споживання.

Внутрішній ринок органічної продукції за результатами 2019 року оцінюється в 24 млн дол. США – це продукція власного виробництва без врахування імпорту. А експортували органічні виробники в 2019 році, за даними ТОВ «Органік Стандарт», продукції на суму близько 189 млн дол. США.

Якщо ж говорити про попит на органічні харчові продукти, то він зростає, але досить повільними темпами, адже в Україні немає державної політики щодо просування органічного виробництва. Всі заходи впроваджуються або ж громадськими організаціями за підтримки міжнародних проєктів технічної допомоги, або ж самими виробниками. В ЄС, до прикладу, вкладаються величезні ресурси для стимулювання попиту на органічні продукти, органічне маркування є найбільш впізнаваним -56% споживачів розрізняють спеціальне маркування для органічних продуктів «євролисточок». В Україні ж лише 43% споживачів щось знають про органічні продукти, а розпізнати  їх в магазині можуть ще менше.

Перспективи розвитку

Органічне виробництво останнім часом все більше згадується на державному рівні як один із пріоритетних напрямків розвитку сільського господарства і ось чому.

Сільське господарство є одним із найбільших забруднювачів довкілля та відповідає за значні викиди парникових газів (ПГ). Україна, як одна із сторін Паризької Угоди, взяла на себе зобов’язання щодо зменшення викидів парникових газів, і наприкінці листопада Міндовкілля та ЄБРР презентували результати моделювання другого Національно визначеного внеску України до Паризької угоди. Відповідно до цього документу пропонується реалізація політики в сфері лісового та сільського господарств, яка була б націлена на використання розумних сільськогосподарських технологій, зокрема, розширене використання телекомунікаційних, технологій мінімального обробітку ґрунту, внесення «розумних» добрив, розвиток органічного та місцевого виробництва, - все це  сприяє зменшенню викидів ПГ. Зокрема, пропонується розширення сільськогосподарських земель, зайнятих під органічним виробництвом, до 2 млн га до 2030 року.

Інший документ, перший Добровільний національний огляд щодо Цілей сталого розвитку в Україні, що був оприлюднений в липні 2020 року Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, визначає орієнтир 3 млн га під органічним виробництвом до 2030 року, що відповідає 7% сільськогосподарських угідь України.

А раніше оприлюднені результати дослідження, проведеного в рамках проекту «Оцінка технологічних потреб в Україні – Технології скорочення викидів парникових газів у сільському господарстві», визначають, що потенціал органічного виробництва в Україні може становити близько 4 млн га.

Тобто, потенційно Україна має шанси для розвитку органічного виробництва, нарощування обсягів експорту та внутрішнього ринку. Водночас низький попит на органічну продукцію всередині країни спонукає виробників до пошуку зовнішніх ринків. Як було зазначено вище, ключовим ринком збуту української органічної продукції є ЄС, але там відбуваються важливі процеси, які можуть погіршити конкуренті умови для українських виробників.

Мова йде, в першу чергу, про Європейський зелений курс, оприлюднений наприкінці 2019 року. Європейський зелений курс (ЄЗК, European Green Deal) - це програма дій, в центрі якої амбіційний план переходу до кліматично нейтральної Європи до 2050 року. Документ охоплює всі сектори економіки та визначає політику ЄС на найближчі роки стосовно зміни клімату, промислової та аграрної політики, біорізноманіття, енергетики, торгівлі тощо. Сільськогосподарська стратегія «Від ферми до виделки», яка визначає пріоритети розвитку Європейського Союзу в сфері агровиробницта до 2030 року є одним із важливих елементів цього курсу. Зокрема, амбіційна мета – досягнення 25% органічних земель в ЄС до 2030 року. За даними Євростату станом на кінець 2019 року цей відсоток складає 8,5 вже без врахування Великої Британії.

Яким чином ЄС планує досягати цих показників?

Підтримка виробників

Звісно, йдеться про підтримку виробників та про збільшення попиту на органічну продукцію, адже неможливо збільшити виробництво без попиту. Вже зараз в ЄС є субсидії для органічних виробників, які значно перевищують підтримку таких виробників в Україні. Для розуміння, в Україні підтримка органічних виробників передбачена на регіональному рівні лише в деяких областях.

Нарешті, на початку листопада ухвалено зміни до Закону «Про державну підтримку сільського господарства України», де прямо передбачено можливість державної підтримки виробників органічної сільськогосподарської продукції шляхом субсидіювання такого виробництва з розрахунку на одиницю оброблюваних угідь та/або одну голову великої рогатої худоби, відшкодування часткової вартості сертифікації або часткове відшкодування витрат на придбання дозволених для використання засобів захисту рослин та добрив, насіння, садивного матеріалу та кормів. Але це стане можливим тільки після того, як в Україні запрацює повною мірою галузевий Закон України «Про основні принципи та вимоги до органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції». Адже виробників мають  включити до Державного реєстру операторів ринку, ведення якого ще не почалось.

Тож наразі українські виробники залишаються в неконкурентному становищі порівняно зі своїми європейськими колегами. Окрім того, по відношенню до України у сфері органічного виробництва діють додаткові санкції з боку ЄС, які передбачають додатковий контроль та перевірки експортних партій. Санкції подовжуються Європейською Комісією щорічно і єдиний шанс їх зняти - встановити державний контроль над ринком органічної харчової продукції, тобто, завершити формування та реалізацію законодавства у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції. Цього ж очікують і виробники.

І якщо сумнівів щодо майбутнього органічного виробництва в світі немає - ринок буде тільки зростати, - то щодо місця України в органічному світі залишається багато відкритих питань. Як зміниться попит на продукцію з України в ЄС при нарощуванні їхнього власного виробництва? Безперечно, органічна продукція буде вигравати в порівнянні з традиційною неорганічною за якістю, але точно не за ціною.

Органічне виробництво разом з технологіями безорного (no-till) та регенеративного землеробства розглядаються як важливі стійкі практики сільського господарства, що допомагають накопиченню та утриманню CO2 та NO2 у ґрунті, підтримують якість та зберігають біорізноманіття ґрунтів. Це допомагатиме не тільки відновленню  ґрунтів, а й сприятиме адаптації та протидії наслідкам зміни клімату. Зараз в ЄС розглядається запровадження механізму карбонового мита (Carbon Border Adjustment Mechanism, CBAM), що дозволить відображувати в ціні товарів, що імпортуються до ЄС, обсяг викидів усіх парникових газів, які утворились у процесі виробництва. Тобто, в разі його застосування до агровиробництва органічна продукція матиме переваги в порівнянні з традиційною, за рахунок значно нижчих викидів парникових газів.

Можливо, варто приділити більше уваги  розвитку внутрішнього ринку та просуванню органічних харчових продуктів для українських споживачів? ЄС, до прикладу, планує виділити 40 млн євро в 2021 році на популяризацію органічного виробництва, зокрема, на фінансування кампаній підвищення обізнаності споживачів. Розуміємо, що Україна не така заможна країна, щоб витрачати мільйони євро на просування органічних продуктів. Але дещо все ж таки можна зробити. Наприклад, запровадити органічне харчування в закладах освіти та науки, дитячих дошкільних закладах, медичних установах за рахунок введення обов’язкової державної закупівлі певного відсотка органічних продуктів. Це значно підвищить попит на органічну харчову продукцію та стимулюватиме виробників до переходу на органічне виробництво. І таким шляхом йде більшість країн ЄС.