Мораторій і референдум

Ідея проведення референдуму щодо скасування мораторію на відчуження сільськогосподарських земель - це спроба зупинити земельну реформу.

Ідея проведення референдуму щодо скасування мораторію на відчуження земель сільськогосподарського призначення не нова, але значного поширення вона набула буквально протягом останніх місяців. Чому? І наскільки ця ідея розумна?

Відповідь на перше питання проста. Після оприлюднення урядового законопроекту «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення» №2178, з’явилося кілька альтернативних законопроектів. Так, Законопроектом №2178-1 (авторства народних депутатів Королевської Н. Ю., Солода Ю. В.) пропонувалося пролонгувати мораторій «до проведення та встановлення результатів Всеукраїнського референдуму стосовно купівлі-продажу земель сільськогосподарського призначення», Законопроектом №2178-2 (Тимошенко Ю. В., Соболєв С. В., Крулько І. І.) – «До офіційного оприлюднення результатів Всеукраїнського референдуму з питання продажу землі сільськогосподарського призначення», Законопроектом №2178-3 (Івченко В. Є.) – «До схвалення (затвердження) за результатами всеукраїнського референдуму рішення про вільний обіг земельних ділянок сільськогосподарського призначення», Законопроектом № 2178-8 (Новинський В. В., Шпенов Д. Ю., Магера С. В., Гриб В. О., Магомедов М. С., Шенцев Д. О.) – «до проведення та встановлення результатів Всеукраїнського референдуму стосовно купівлі-продажу земель сільськогосподарського призначення».

Відомо, що всі ці законопроекти відхилені (на перше читання пішов законопроект №2178-10), але питання референдуму продовжує старанно розкручуватися окремими політиками та їх прихильниками.

Одіозність деяких авторів законопроекту, бажання отримати політичні дивіденди непопулярними політичними силами, використання демагогічних прийомів – про це все хай розвідають політологи. Я ж хочу звернути увагу на інше.

- Навіщо подавати та реєструвати законопроект, якщо аналогічний по суті вже зареєстрований іншим(и) депутатом (ами)? Тільки аби «засвітити» своє прізвище?

- Чому політики з величезним досвідом і потужними командами не змогли підготувати дійсно якісні проекти законів? Тільки аби швидше зареєструвати?

Про якість законопроектів

«Орендарями земельних ділянок сільськогосподарського призначення можуть бути виключно суб'єкти, передбачені частиною першою статті 130 цього кодексу…

б) юридичні особи України, які відповідають наступним вимогам:…

2) ведення сільськогосподарського виробництва є основним видом діяльності юридичної особи, тобто безпосередній обсяг виготовленої такою юридичною особою сільськогосподарської продукції та/або наданих нею послуг у сфері сільськогосподарського виробництва складає не менше 50% загального обсягу виробленої юридичною особою продукції (наданих послуг, здійснених робіт) протягом одного календарного року» (2178-2).

Тобто жодного нового сільськогосподарського підприємства в Україні створити буде неможливо, адже без землі не можна забезпечити виконання норми про 50%, а без виконання цієї норми не можливо отримати землю.

- Чи стали б вони пропонувати ідею референдуму, якби не були впевнені, що більшість виборців проголосує проти скасування мораторію?

- Чому в жодному з названих законопроектів не зроблено навіть спроби сформулювати питання, яке буде винесено на референдум?

Про якість законопроектів

«Здійснення дій, передбачених підпунктом "а" та абзацом першим підпункту "б" цього пункту, не допускається до набрання чинності новим законом про всеукраїнський референдум, що відповідає Конституції України, проведення Всеукраїнського референдуму з питань продажу землі сільськогосподарського призначення та офіційного оприлюднення його результатів у порядку, передбаченому законодавством України» (2178-2).

Тобто ринок буде відкритий після референдуму, але незалежно від його результатів.

Частина 1 статті 72 Конституції України передбачає, що «Всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених цією Конституцією». А відповідно до статті 85 Конституції «До повноважень Верховної Ради України належить… 2) призначення всеукраїнського референдуму з питань, визначених статтею 73 цієї Конституції». Відкриваємо статтю 73: «Виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України».

Отже, парламент може призначати референдуми тільки з питаннями про зміну території України.

Щоправда є альтернативний шлях – «Всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області» (частина 2 статті 72 Конституції). В цьому випадку повноваження щодо призначення референдуму належать президенту України (п. 6 ст. 106 Конституції).

Чи можливо зібрати 3000000 підписів? Мабуть так. Я навіть готовий повірити, що ініціатори знайдуть на це кошти (хоча одразу виникає запитання que prodest?). Чужі гроші не рахуватиму. Але скільки на це піде наших з Вами коштів? Хоча б на роботу ЦВК з обробки і аналізу підписних листів?

Але важливіше інше – наскільки свідомим буде вибір громадян при народній ініціативі і, якщо він відбудеться, при проведені референдуму?

Згадаємо всесоюзний референдум 17 березня 1991 року. На нього було винесено одне запитання: «Считаете ли вы необходимым сохранение Союза Советских Социалистических Республик как обновлённой федерации равноправных суверенных республик, в которой будут в полной мере гарантироваться права и свободы человека любой национальности?». 76,4% виборців відповіли «так». Але очевидно, що одні виборці сказали «так» збереженню СРСР, другі – оновленій федерації суверенних республік, а треті – гарантованим правам і свободам. Отже, як свідчить практика, питання референдуму саме по собі може бути маніпулятивним. Ще більш маніпулятивними можуть бути дії агітаторів, які схилятимуть електорат до певних рішень. Скажімо, лякатимуть виборців (в залежності від регіону) тим, що всі землі в Україні скуплять росіяни чи навпаки американці.

Ще простіший приклад. Спробуйте уявити проведення в Україні референдуму про підвищення заробітних плат та пенсій в 10 разів. Ви маєте сумніви щодо результату народного волевиявлення? А щодо економічних наслідків такого рішення?

Звісно, мої опоненти апелюватимуть до прав людини, демократичних принципів, практики інших держав. Щодо останньої варто згадати Швейцарію. Там є обов’язкові референдуми (щодо важливих актів міжнародної політики та дипломатії) та факультативні. На останні можна винести будь який закон, прийнятий парламентом. Тобто вони проводяться після прийняття закону, що дозволяє уникнути (чи значно зменшити) маніпуляції з питаннями референдуму.

А що у нас? Пунктом 20 статті 92 Конституції до повноважень парламенту віднесено організацію і порядок проведення референдумів. Сім років тому Верховна Рада прийняло закон «Про всеукраїнській референдум». Але цей закон визнано неконституційним (Рішення Конституційного Суду України від 26 квітня 2018 року №4-р/2018).

Проведення референдуму щодо скасування мораторію потребує прийняття нового закону про референдуми, вірогідного розгляду про конституційність такого закону КСУ та отримання висновку КСУ про відповідність Конституції України (конституційність) питань, які пропонуються для винесення на всеукраїнський референдум за народною ініціативою (ст.151 Конституції). Перший крок в цьому напрямку вже зроблено (Конституційне подання 46 народних депутатів №3/69991(19) від 13.11.19 р.). Але цілком можливо, що ще до винесення рішення КСУ законопроект №2178-10 буде прийнятий в цілому і мораторій буде скасовано.

В ставленні до ринку сільськогосподарських земель всіх нас можна розділити на три групи. Відверті прихильники ринку. Відверті противники. І ті хто виступає за ринок, але не зараз, а потім – після референдуму, після істотного збільшення добробуту, після подолання корупції, повного оновлення судової системи, влади чи суспільства тощо. На жаль в останній групі значну частку складають латентні противники ринкових відносин. І саме вони, на мою думку, найчастіше виступають за референдум.