Київ та його розбудова. Наявні плюси та потенційні загрози
Бурхливий розвиток нашого міста призводить до роздумів стосовно того, які ж виклики чекають нас на цьому шляху, що ми можемо зробити для гармонійного розвитку столиці.
Бурхливий розвиток нашого міста, яке вже за деякими показниками входить до рейтингів глобальних міст, призводить до роздумів стосовно того, які ж виклики чекають нас на цьому шляху, що ми можемо зробити для гармонійного розвитку столиці.
Одразу хотілося б підкреслити позитивний . В Києві відсутнє таке явище, як соціально-просторова сегрегація, притаманна багатьом мегаполісам світу. В нас немає етнічних кварталів та кільця «фавел». В той же час, нехтування соціальною інфраструктурою, бездумне та неконтрольоване створення «кам’яних джунглів» призводить до ризиків такого типу.
Які ж фактори призводять до цієї загрози? Нинішня суцільна забудова не звертає уваги на три ключові фактори:
- перший –розвиток соціальної інфраструктури;
- другий – забезпечення робочими містами;
- третій - створення публічних просторів.
Питанням номер один беззаперечно є проблема соціальної інфраструктури, особливо питання нестачі шкіл та дитячих садків. Зараз кількість учнів зростає в 20 разів швидше, ніж створюється нових міст у школах. Не кажучи вже про скорочення загальної кількості шкіл.
Чия це зона відповідальності -міської влади чи забудовника? Найчастіше ми бачимо перекладання відповідальності один на одного. Вирішити це питання ми можемо лише через діалог, через приватно-державне партнерство. Також є й додатковий аспект цієї проблеми. Навіть при умові, що забудовник збудує школу, то як ввести її потім в експлуатацію? Хто надалі буде утримувати школу? Набирати вчителів? Це не є відповідальністю забудовника. Тому інколи в новозбудованих мікрорайонах ми маємо лише приватні школи. І діти вимушені ідуть у державні школи у інших районах. Треба встановлювати правила гри – чіткі та прозорі. Будуємо школу - відразу вирішуємо питання того, на чиєму вона буде балансі. Якщо забудовника, то тоді треба розробити засоби стимулювання, або надання преференцій.
Наявність та розташування робочих місць - це друга болюча проблема забудови Києва. Ніхто не прогнозує робочі місця у новозбудованих районах. Що маємо внаслідок такої невідповідності житла та локації робочих місць? Потужний транспортний потік. Хаотична забудова загострює цю проблему. Резервування територій для побудови підприємств, для офісів міжнародних компаній на лівому березі може бути одним із шляхів вирішення цієї проблеми. І знову ж таки, ми нікуди не дінемося від необхідності встановити чіткі й прозорі правила гри.
Публічні простори, їх створення є третьою болючою проблемою. Публічний чи громадський простір є місцем, де населення може збиратися, комунікувати, де створюється громада. Дворова територія є яскравим прикладом такого простору, де населення так би мовити цементується, збирається у громаду. Нажаль, зараз такі простори більшою мірою представлені лише в центрі. Такого простору на периферії обмаль, лише в тих нечисленних випадках, коли забудовник намагається привабити покупців. Часто навпаки відбувається забудова скверів. І знову ж таки причиною цього є відсутність чітких правил гри.
Тож звичайно, всі ми бажаємо, що Київ розквітав і ріс, ставав по справжньому міжнародним центром, глобальним містом. В той же час дуже важливо щоб це не було фасадне глобальне місто, щоб ми не будували потьомкінські села. Знову наголошую, що при забудові міста ми маємо запобігати соціально-просторовій сегрегації. Засіб запобігання - поліцентричний розвиток. Житлові масиви коло Києва збільшують навантаження на соціальну інфраструктуру Києва, тому Лівобережжя теж має бути центром. Проблемою є окреме існування громади, держави та бізнесу, а вони мають комунікувати та взаємодіяти. Для розвитку Києва як соціально-орієнтованого міста ми маємо вирішити цю проблему.
- От трансфера технологий к инновационному инжинирингу Вільям Задорський вчора о 21:33
- Начинается фаза глобального разгона инфляции и масштабных валютных войн Володимир Стус вчора о 18:53
- Омріяна Перемога: яким українці бачать закінчення війни? Дмитро Пульмановський вчора о 18:12
- Баланс між обставинами злочину та розміром застави Богдан Глядик вчора о 17:09
- Люди в центрі змін: як Франковий університет створює сучасне академічне середовище Віталій Кухарський вчора о 16:32
- Інноваційні виклики та турбулентність операційної моделі "Укрзалізниці" в агрологістиці Юрій Щуклін вчора о 14:16
- Тіньова пластична хірургія в Україні: чому це небезпечно і як врегулювати ринок Дмитро Березовський вчора о 11:30
- Модель нової індустріалізації України Денис Корольов 17.04.2025 20:15
- Історія з "хеппі ендом" або як вдалося зберегти ветеранський бізнес на київському вокзалі Галина Янченко 17.04.2025 16:18
- Ілюзія захисту: чим загрожують несертифіковані мотошоломи Оксана Левицька 17.04.2025 15:23
- Як комплаєнс допомагає громадським організаціям зміцнити довіру та уникнути ризиків Акім Кібновський 17.04.2025 15:17
- Топ криптофрендлі юрисдикцій: де найкраще розвивати криптобізнес? Дарина Халатьян 17.04.2025 14:18
- Червоні прапорці контрагентів у бізнесі Сергій Пагер 17.04.2025 08:44
- Ринок праці України: виклики та тренди 2025 року Ілля Літун 16.04.2025 19:23
- Терези Феміди: статистика виправдувальних вироків в Україні – симптом чи вирок системі? Олександр Крайз 16.04.2025 17:10
-
Оприлюднено текст меморандуму щодо угоди про копалини
Фінанси 13355
-
Потужність Rheinmetall в Україні значно перевищить заплановані 150 000 снарядів на рік
Бізнес 12486
-
FT: Raiffeisen призупинив продаж російської "дочки" через зближення США та РФ
Фінанси 5160
-
"Червоні двері, жовті двері": небезпечна гра серед підлітків чи черговий тренд із TikTok
Життя 4427
-
Сто днів на відповідь: став остаточно зрозумілим дедлайн Трампа для Путіна
Думка 4056