Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.
02.09.2012 23:58

Новини з округу. Частини 03 та 04

Народний депутат України Верховної Ради VI скликання (2007-2012)

Зустрічі - як вони проходять? Парипси Попільнянського району Житомирської області. Що ж сталося з річкою Кам"янка?

Новини з округу. Частина 03. Зустрічі.

Як на мене, зустрітися з народним депутатом України  є природнім та зовсім не протизаконним актом. Не кажучи про вимоги Закону України «Про статус народного депутата України».

Але, в житті все не так. Кожного дня зустрічаюся з однією і тою же проблемою: подекуди представники шкіл, пенсійних фондів, підприємств комунальної або приватної форми власності (РЕС, хлібозаводи, маслозаводи) –  нагадують цнотливих панянок, які з одного боку мають інтерес на спілкування, проте з іншого – бояться власної тіні. Спочатку призначають зустріч із колективом, але потім, за дві години до призначеного часу тихенько шепотять щось на кшталт: «ми поза політикою; ми не можемо; нам не дозволили;  у нас будуть проблеми, а до пенсії залишилося 1,5 роки…; зустріч відміняється бо керівництво проти». Подекуди буває і інша точку зору: «ми дамо приміщення, але самі збирайте працівників (на нашому підприємстві!!!), хто прийде – той і послухає, але відразу попереджаємо – ми такого дозволу дати не можемо…». От таке.

Мені прикро, коли на зустріч зі мною примусово не допускають людей, беручі на себе одноосібну відповідальність про їх майбутнє. Мені гірко, коли люди говорять: нас не цікавить більше ніщо; бо на мій погляд, не можна зупинятися, треба бути активним та мати на все власну думку. Мені дивно, коли керівник звужує права громадян не допускаючи їх на зустріч з народним депутатом України вважаючи напевно їх своїми кріпаками. Горе тай годі. Так і хочеться промовити:

Годі хлопці, годі друзі, прошу - схаменіться,

посміхніться злидням в очі, прийдіть та змініться.

Бо питаю: без уяви про стан України,

чи ми можемо подбати про долю родини?

 

Каплієнко Володимир

02 серпня 2012 року

Житомирщина

 

Новини з округу. Частина 04. Боротьба за воду в селі Паріпси.

Минулий тиждень почав з походу до Центральної виборчої комісії в місті Київ. Таки вирішив подати документи та зареєструватися в якості кандидата у народні депутати по одномандатному виборчому округу №63. За два дні до того, витратив суботу та неділю на написання власної Програми. Довго не міг зібратися з думками. Але вірю, що нічого просто так не буває. Бо, як правда народжується після молитви, моя передвиборча Програма також, тихо народилася за 1 годину. Постулати Програми доволі прості: Україна та її майбутнє; українські громадяни та їх добробут; реформи, яких потребує суспільство; родина та територіальна громада – їх місце та роль.

Так, громада. Бо виключно громада, на  мій погляд, повинна стати тим берегом від якого починаються «все» і на який орієнтується  суспільство. Громада, яка об’єднана за признаками спільної території, проблеми, інтересу. Громада, яка може собі дозволити бути активною. Громада, яка на кшталт козацького полку може бути лагідною в добрі, але ж непохитною в боротьбі за власні права. Бо навіть сьогодні, коли нібито війни нема, проте права громад забирають щоденно. Наведу коротенький приклад:

Паріпси – село Попільнянського району Житомирської області. До села  я приїздив декілька разів. Перший раз зустрівся з активними представниками громади, які впродовж зустрічі підняли питання щодо річки Кам’янка,  що на сьогоднішній день передана в оренду громадянам з Фастова, але яких в селі бачити не хочуть. Причин такого ставлення багато. Погрози з їх боку зброєю, стрілянина, погроми в місцевому магазині, фізичне знущання над представниками громади. В другий раз – зустріч зі мною була ініційована вже самою громадою. Були ініційовані та  проведені збори села де було близько 250 людей. Громада повстала і готова не тільки вимагати розірвання угоди про оренду, але й прийняла декларацію щодо прояву акту громадянської непокори у разі, якщо не буде прийнято заходів з боку влади в усіх її відтінках на вирішення питання та повернення річки у користування громади. При цьому сільський голова, не розділяючи позиції громади прикривається грошима, які нібито отримує село за оренду, а представники Попільнянської РДА наче щит виставили тезу: та ми і самі не хотіли, але ж  рішення суду….. тому і віддали. Зараз питанням законності та неупередженого ставлення всіх сторін цієї справи, щодо проведених оборудок та фізичних розправ, займається прокуратура. Але запевняю, не було б мого втручання все залишилося би непомітним і досі.

Я, як діючий Народний депутат України зроблю все від мене залежне, щоб річка була повернута до власності держави, а вода у користування територіальною громадою. Бо ніхто не вправі заборонити громадянам України на подібних водоймах купатися, займатися спортивним та любительським риболовством, поїти скотину, вибирати воду тощо.  Проте питання не таке просте, на мій погляд воно  набагато ширше, і я хочу мати відповіді на питання:

·        Як так сталося, що річка Кам’янка, отримавши насипну дорогу, разом з нею фактично була переведена у категорію водоймища? Думаю, що це предмет для кримінальної відповідальності посадовців. До речі така проблема тотожна сотням іншим по Житомирській області.

·        Як так сталося, що рішення щодо відокремлення водного об’єкту приймала обласна рада зовсім не врахувавши позицію громади?

·        Як так сталося, що Попільнянською районною державною адміністрацією водний об’єкт було передано у «постійне користування» за рішенням суду на яке не було скеровано позов про апеляцію? На мій погляд це має ознаки або змови або безвідповідального ставлення до своїх функціональних обов’язків, що є предметом окремого розслідування органами прокуратури.

·        Як сталося, що неодноразові заяви громадян села Паріпси про факти фізичного тиску на них та фізичне насильство проти їх та членів родин, залишилися без фактичної реакції міліції та прокуратури? Скажу більше. Я особисто, використовуючи депутатське звернення, запросив начальника районного управління МВС, які відбулися 08 серпня 2012 року. Він не з’явився, а найближчий представник міліції впродовж всіх зборів просидів в кафе неподалік навіть не намагаючись дати відповіді громадянам.   Тому я питаю: чи місце таким «захисникам» внутрішнього правопорядку в органах внутрішніх справ?

І останнє. Як же так сталося, що озброєна людина, хам-орендар не викликає у представників влади та сільського голови жодного занепокоєння? Можливо тому, що  дуже далекі вони від народу? Або є інша, більш зрозуміла причина? Ну тоді я готовий допомогти кожному з учасників цієї трагедії знайти своє місце: кому піти з роботи, кому відповісти перед законом, а громаді – врешті решт піднятися з колін і голосно заявивши про свої попрані права повернути право на гідне життя. 

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишею і натисніть Ctrl+Enter.
Останні записи
Контакти
E-mail: [email protected]