Чи завжди знання термінів КПК є запорукою успіху у кримінальних справах?

Висловлюю щиру подяку та присвячую цю статтю

адвокату Кушніренко Миколі Володимировичу,

який навчив мене багатьма цікавим прийомам захисту

 

 

 

 Чи завжди знання термінів КПК є запорукою успіху у кримінальних справах? Родзинки КПК України та їх вплив на успіх адвоката  

 

“Знання – це сила”, “Scientia est potentia”, “Без трудів не їстимеш пирогів” – багато з цих крилатих висловів знайомі нам з дитинства. Але чи завжди знання термінів КПК є запорукою успіху у кримінальних справах? Давайте спробуємо розібратися разом.

Так сталося, що мені випала честь читатити лекції, вести семінари та проводити заняття із найцікавішими аудиторіями, тому дозвольте мені посилатися на досвід спілкування з прокурорами на заняттях в Академії прокуратури України, зі слідчими на лекціях з підвищення кваліфікації слідчих Національної поліції України, з суддями місцевих судів на круглих столах та семінарах, навіть з членами Вищої Ради правосуддя. Але найулюбленіша моя аудиторія – це адвокати.

На протязі декількох років ми постійно проводити тренінги в якості тренерів–модераторів для адвокатів системи безоплатної правової допомоги. Після того, як експерти Ради Європи проводили тренінги для нас, тренерів, ми в свою чергу, проводили каскадні тренінги для адвокатів всієї України.

Тому, завдяки участі нас, адвокатів, у круглих столах з суддями, в тому числі з суддями як Верховного Суду України, так і нового складу Верховного Суду, з'явилося розуміння деяких проблемних моментів.  До того ж, мені довелося побувати за запрошенням Ради Європи в ЄСПЛ та навіть бути слухачем на засіданні Великої Палати Європейського суду з прав людини у Страсбурзі.

І звісно, з великим задоволенням виступаю з лекціями за програмою підвищення кваліфікації адвокатів, провожу заняття для стажерів, для працівників центрів безоплатної правової допомоги. Тому, впевнений, нам буде цікаво та корисно поговорити про родзинки сучасного КПК України. І це тільки перша наша розмова за цією обширною темою.

Сьогоднійшній рівень знань молодих адвокатів на початку їх діяльності, на жаль, значно нижчий бажаного, але здебільшого, в адвокатів є бажання отримати практичні знання і великий позитивний потенціал. Адвокати, після лекцій, часто задають мені питання на кшталт: “ - З ким краще працювати, з колишніми слідчими та прокурорам, чи з юристами, які не працювали у правоохоронній системі?”, або: “ - Як поступити, коли не знаєш що робити, відмовитися від клієнта чи взяти захист на свій ризик?” і їм потрібні відповіді.

Адвокати, особливо на початку практики, бажають охопити всі процеси одночасно, цивільний, адміністративний, господарський, кримінальний, навіть встигають писати скарги в ЄСПЛ, тому що намагаються заробити гроші, але при цьому, буває не знають особливостей термінології різних кодексів, плутають поняття та терміни, висловлюються у суді процесуальними виразами, які є неприпустимі в такому багатогранному та яскравому процесі, яким є кримінальний процес.

Як ми дізналися, коли були на стажуванні у Лондоні, у Великій Британії лише один з п'ятисот кандидатів стає стажером, а один з тисячі юристів стає барістером (barrister). У нас, в Україні, у кожній з адміністративних областей країни, більше 30 кандидатів кожен місяць складають адвокатські іспити, потім півроку стажуюся, приймають присягу та йдуть працювати адвокатами. Відсоток не склавших адвокатський іспит, за моїми підрахунками невеликий, лише 1-2 особи з кожної групи на місяць. Це мабуть і стає одним з чинників, що також знижує рівень довіри до нашої адвокатської спільноти.  Як член кваліфікаційної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісїї адвокатури міста Києва, вважаю, що система вступу до професії адвоката в Україні потребує вдосконалення. Але ми поговоримо з вами про це іншим разом.

Таким чином, знання нюансів, так би мовити, “родзинок” КПК допоможе, з одного боку, стати більш впевненим тим, хто працює у кримінальному процесі, а з іншого боку - сприятиме відновлення довіри суспільства до інституту адвокатури в Україні. Чому це важливо саме зараз?

 

Давайте згадаємо один із знакових для нашої адвокатури процесів - cправу Андрія Вишневського.

 

За вислови про нагальні проблеми адвокатури, за використання терміну “міліцейські”, “кишенькові” адвокати, цитування досліджень про корупцію з відкритих джерел та припущення про низький рівень підготовки адвокатів Андрію, той час директору Координаційного центру з надання безоплатної правової допомоги, було рішенням місцевої обласної КДКА анульовано Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, тобто позбавлено права на професію.

Мені, як одному з захисників Андрія Вишневського, разом з Мариною Старовойтовою, Романом Титикало та іншими адвокатами, відомі обставини цієї справа не лише з засобів масової інформації, а з реальних матеріалів. Лише у 2018 році новий Верховний Суд скасував сумнівне рішення місцевої КДКА про анулювання Андрію Вишневському Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, відновивши справедливість. Для чого ми згадали цей випадок, спитаєте ви?

Вислови, за які позбавили адвоката Свідоцтва, були влучні та справедливі а саме: про наявність кишенькових міліцейських адвокатів, про недовіру суспільства до інституту адвокатури в цілому, про низький рівень підготовки та низький професійний рівень деяких адвокатів. Все це залишається серед проблем адвокатури і досі. Але як позбутися цих вад, як зробити так, щоб адвокатура України розквітла та посіла достойне місце серед адвокатур розвинених країн світу? Дозвольте зупинитись на цьому грунтовніше.

Як ви вважаєте, на що слід звернути увагу при оцінюванні адвоката, що саме відрізняє початківця від “монстра” у кримінальному процесі?

Звісно, вірна відповідь очевидна. Це і влучне використання термінології кримінального процесу, і знання статей діючого КПК України, і професійна та духовна зрілість, іншими словами все те, що викликає довіру в суспільстві та повагу до адвоката у суддів та громадян.

 

На яких же “родзинках” нам з вами, шановний читачу, зупинитися та що допоможе клієнту впевнитися в тому, що він довірив справу грамотному адвокатові?

 

Приведу перший цікавий приклад - це використання адвокатами термінів “покази” та “показання” у кримінальному процесі. Як ви гадаєте, який термін правильний?

Так, ми не знайдемо у новому КПК України терміну “покази”, є лише терміни “пояснення” та “показання”, які вперше зустрічаються у тексті кодексу у частині першій статті 18 КПК України. Тому ті, хто використовує термін покази, замість пояснення чи показання, м'яко кажучи, користуються невірною термінологією у кримінальному процесі, це помітно одразу.

Наступний термін “підсудний”. Він використовувався у КПК 1960 року, який, доречі  називається “кримінально-процесуальним” кодексом, а не “кримінальним процесуальним”, що і досі плутають деякі горе-адвокати. У кримінальному процесуальному кодексі України  2012 року вживаються терміни “підозрюваний”, “обвинувачений”.

Таким чином, якщо адвокат захищаючи підозрюваного, або представляючи інтереси потерпілого, або надаючи правову допомогу свідку за новим кримінальним процесуальним кодексом, використовує терміни зі старого кодексу, на кшталт “можна закрити справу” (хоча правильно не справа, а кримінальне провадження), “покази”, замість  “показання”, “підсудний”, або “підзахисний”, або “Іван Іванович”, замість чіткого посилання на статус особи, а саме, “підозрюваний” – на стадії досудового розслідування та “обвинувачений” після закінчення досудового розслідування та направлення обвинувального акту до суду, як встановлено згідно пункту п'ятого частини першої  статті 3 КПК України, плутає терміни “закінчення” та “завершення” досудового розслідування, забуває що “показами” є покази мод, покази одягу, за влучним висловом адвоката Миколи Кушніренка, не знає, що у кримінальному процесі є лише “показання”, то хіба буде довіра до такого “адвоката”?

Ще не можу не згадати, на жаль, розповсюджене явище, коли адвокати знають щось, але не знають де це вказано та не вміють знайти швидко необхідну інформацію у кодексах та законах.

Справжнім шоком для адвоката-початківця виявляються прості запитання судді: “ - А чим це передбачено?”. Пам'ятаю, на початку своєї діяльності як адвоката мене це теж дуже вражало.

 

Тому, наведемо ще декілька яскравих прикладів і почнемо ми з першого розділу кримінального процесуального кодексу України.

 

Частина перша статті першої КПК України каже, що “порядок кримінального провадження визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України”. Це так, але дозвольте придивитись уважніше до терміну “лише”.

Не маючи на меті цієї статті грунтовний аналіз норм законодавства, звернемо увагу, так би мовити, натякнемо, на деякі проблемні моменти. А як же затримання осіб згідно Закону Україну “Про  контррозвідувальну діяльність”? А як же затримання військовополонених? А як же затримання осіб згідно Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність”? А як же затримання осіб згідно Закону України “Про розвідувальні органи України”? Не кажучи вже про адміністративне затримання згідно КУпАП, що було визнано у численних рішеннях Європейського суду з прав людини “прихованим затриманям”.  

До речі, на думку директора Харківської правозахисної групи Євгена Захарова, висловленої ним у доповіді “Служба безпеки України та права людини”, пункт 5 статті 25 Закону України “Про Службу безпеки України" надавав СБУ право мати слідчі ізолятори для утримання осіб, взятих під варту та затриманих органами СБУ. Проте, Законом України номер 488-ІУ цей пункт виключено, тому існуючі слідчі ізолятори СБУ або як їх офіційно називають “Відділи забезпечення досудового розслідування”, в частині утримання осіб функціонують, на думку директора ХПГ, незаконно. Фактично ця установа відіграє роль ізолятора тимчасового тримання, але деякі заарештовані судом підслідні утримуються саме в цій установі, а не в Лук’янівському СІЗО. Відсутність регулювання затримання, арешту та утримання під вартою приводить до незаконних дій в цій сфері, як вважає Захаров.

Крім цього, правозахисники звертають увагу, що затримання і арешт Службою безпеки України має бути чітко регламентований у законах. Як зазначає Харківська правозахисна група «Хоча до обов’язків СБУ відносяться виявлення, припинення, розкриття і розслідування злочинів, що входять до компетенції СБУ, проведення дізнання та слідства у цих справах, розшук осіб, які переховуються у зв’язку із вчиненням зазначених злочинів (п.3 ст.24), у Законі ніде не говориться про право на затримання і арешт підозрюваних та обвинувачених. У Законі «Про Національну поліцію», як і в Законі «Про міліцію», що діяв до 7 листопада 2015 року, це право регламентовано дуже докладно. У Законі про СБУ немає відсилання ні до Закону «Про міліцію» (як це зроблено щодо порядку зберігання, носіння, використання та застосування зброї та інших спецзасобів), ні до будь-яких інших законодавчих актів. Проте, оскільки і затримання, і арешт використовуються Службою безпеки дуже широко, вони, ймовірно, регламентуються в закритих відомчих інструкціях. Але відповідно до статті 57 Конституції «закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними».  (див.: http://khpg.org/index.php?id=1486465129)

Пункт перший статті 25 Закону України “Про Службу безпеки України" надає її органам і співробітникам право «вимагати від громадян та посадових осіб припинення правопорушень і дій, що перешкоджають здійсненню повноважень Служби безпеки України, перевіряти у зв’язку з цим документи, які посвідчують їх особу, а також проводити огляд осіб, їх речей і транспортних засобів, якщо є загроза втечі підозрюваного або знищення чи приховання речових доказів злочинної діяльності». Чи не є це затриманням особи в інший, ніж прописано статті 208 КПК України спосіб?

 

Як ми бачимо, це був коротенький аналіз лише одного слова у першій статті першої частини КПК України. І таких родзинок багато. 

 

Продовження цієї теми - за посиланням: http://blog.liga.net/user/isvetlichnyiy/article/30560 - Про родзинки КПК України та їх вплив на успіх адвоката, частина друга  

 

Таким чином, лише на цих невеликих прикладах ми побачили наскільки чітко повинен розібратися справжній адвокат у кримінально-процесуальних термінах. Саме тому, глибоке знання та розуміння процесуальних термінів у кримінальному процесі призводить, по перше, до зростання довіри громадян до кваліфікованих адвокатів, а по-друге, призводить до зростання поваги суддів та прокурорів до адвокатів як учасників процесу, зміцнюючи таким чином інститут адвокатури у нашому суспільстві в цілому. 

 

 

До зустрічі у цікавих судових процесах, колеги!