Виправлення помилки в правовстановлюючих документах

При оформленні спадщини нотаріусами України достатньо часто виявляються помилки у свідоцтві про право власності на будинок, квартиру чи земельну ділянку, що виявляється достатньою підставою для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

У зв’язку з цим виникає питання – яким чином можна виправити помилку, що допущена у правовстановлюючих документах?

На сьогоднішній день існує два способи виправити помилки в документі:

1) Позасудовий (шляхом звернення до органу, що видав документ);

2) Судовий (шляхом встановлення належності правовстановлюючого документа конкретній особі).

Слід зазначити, що найпростіший спосіб вирішення даної проблеми можливо реалізувати шляхом звернення до органу, що видав такий документ з відповідною заявою про виправлення технічної помилки. В такій заяві обов’язково потрібно вказувати суть помилок і додати документ, що підтверджують наявність помилок. При цьому зазначаємо, що орган може виправити помилку в документі лише тоді, коли в самих документах, на підставі яких видавався правовстановлюючий документ такої помилки немає і помилка була допущена саме з вини відповідного органу.

Крім того, на практиці виникають ситуації, коли орган, що видавав правовстановлюючий документ ліквідовано, а орган в якому знаходиться архівна реєстраційна справа не наділений повноваженнями виправляти такі помилки. У такому випадку єдиним способом вирішення зазначеної проблеми є звернення до суду в порядку окремого провадження з відповідною заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Судовий спосіб вирішення проблеми

Так, відповідно до ч. 1 ст. 234 Цивільного процесуального кодексу України окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Законодавство передбачає спрощений порядок розгляду таких заяв, порівняльно з розглядом справ в порядку позовного провадження, оскільки окреме провадження характеризується відсутністю спору про право.

В такій заяві особа, що звертається має обов’язково вказати якими доказами підтверджується факт, що у правовстановлюючих документах було допущено помилку та обґрунтувати з яких причин неможливо виправити помилку в інший спосіб, окрім судового. Дана позиція підтримана роз’ясненнями, які містяться в п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України N 5 від 31 березня 1995 року “Про встановлення фактів, що мають юридичне значення”.

Отже, суд може розглянути справу про встановлення фактів, що мають юридичне значення, якщо:

1) Такі факти породжують юридичні наслідки (тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення прав громадян);

2) Законодавством не передбачено інший порядок їх встановлення;

3) Встановлення факту не пов’язано з наступним вирішенням спору про право.

3) Якщо встановлення факту не пов’язується з наступним вирішенням спору про право.

Сплата судового збору

Розмір судового збору для фізичних осіб становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому заява подається до суду. Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» установлено станом на 1 січня 2017 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу у розмірі 1600 гривень. Отже, за подання в 2017 році фізичною особою заяви про встановлення факту належності правовстановлюючого документу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 320 грн.