Право – це також зброя проти агресора

Міжнародне право – основна зброя юристів у боротьбі з російською агресією. Емоції іноді вимагають від нас неправомірних чи популістичних дій у відповідь на дії Росії. Але чи дадуть вони бажаний результат? Всі світові приклади говорять, що вміле застосування права, втому числі міжнародного дають більше результату ніж спорадичні не правові акції застосовані до агресора.

Отже наразі ми стаємо свідками, ще однієї війни – юридичної, де перемагають не емоції а знання, юридичні вміння та юридична позиція.

Ми повинні бути свідомими, що з нами бореться сильний «юридичний» супротивник, який використає будь-яку зачіпку та неправомірну дію проти нашої держави.

Отже з точку зору міжнародних судових інституцій немає емоцій, є лише норми права та докази які ми повинні використовувати на свою користь.

Останні події в Київради зі спробою силою проштовхнути, з першої точки зору патріотичне рішення про припинення всіх відносин з компаніями які прямо чи опосередковано повязані з підприємствами чи фізичними особами РФ – яскравий приклад неправильної юридичного методології, у вирішенні складних міжнародно-правових питань.

Нагадаємо, що відповідно до діючого міжнародного права, в тому числі  відповідно до двухсторонньої російсько-української угоди про захист інвестицій від 1998 року, кожен громадянин РФ та кожна приватна компанія РФ розглядаються міжнародними судовими інституціями як інвестор, та користується відповідним міжнародним захистом, в тому числі у міжнародних судових інституціях. Масштаб проблем на які наражається Україна підтверджується й тим, що відповідно до української статистики, Росія (юридичні та фізичні особи РФ) залишаються бути одним з  найбільших інвесторів України, отже кількість та суми ймовірних позовів важко переоцінити.

Нагадаємо що наразі міжнародні судові інституції розглядають позови українських інвесторів в Криму саме на підставі порушення Росією угоди про захист інвестицій. Проміжкові рішення Гаазького арбітражу зобов’язали Росію виконувати зобов’язання по захисту українських інвесторів в окупованому Криму, далі мова буде йти про стягнення конкретних сум на користь українських інвесторів, що ще раз підтверджує сталість європейської практики в таких питаннях.

Прийняття неправомірних рішень українською стороною вибиває правову основу українських позовів та створює підґрунтя для позовів Російської сторони до України

Більше того, не правові рішення завдають більше шкоди саме економіці України ніж економіці окупанта, на що звернули увагу багато спеціалістів.

Давайте пам’ятати, що акції більшості великих європейських та американських компаній вільно торгуються на світових біржах. Отже їхнім власником або вже є або можуть в будь-яку мить стати резиденти РФ. Приймаючи рішення щодо обмежень для російського капіталу, слід розуміти, що подібні рішення будуть проблемою та політичним ризиком саме для європейських та американських інвесторів, на яких так розраховує країна.

  Який вихід? Діюче законодавство передбачає чітку правову процедуру застосування санкцій до суб’єктів РФ, і державні органи повинні діяти у відповідності до міжнародного права. Санкції – це централізована політика центральних органів влади, а не органів місцевої влади або окремих її гілок. Громадянське суспільство має допомогти державі, застосувавши так звані «народні санкції», не купуючи російські товари. І якщо, навіть, громадянське суспільство прийме рішення про необхідність подальших дій у цій сфері тиск має бути спрямований на органи вповноважені приймати зазначені рішення, яким аж ніяк не є органи місцевої влади.