Історія про енергоефективність та 4,5 млрд. грн.

Скільки коштує зниження об’єму споживання газу, який ми, нагадаємо, переважно імпортуємо? І який щороку підвищується в ціні, що впливає і на інфляцію, і вартість житлово-комунальних послуг. В Державній цільовій програмі енергоефективності на 2010-2015 рр.

Скільки коштує зниження об’єму споживання газу, який ми, нагадаємо, переважно імпортуємо? І який щороку підвищується в ціні, що впливає і на інфляцію, і вартість житлово-комунальних послуг. В Державній цільовій програмі енергоефективності на 2010-2015 рр. зменшення споживання газу на 20% влада оцінила в 285 млрд. грн. Левову частку цієї суми – гроші приватних інвесторів, хоча і на державний бюджет має лягти певне навантаження.

Чому зараз про це мова? В липні Україна отримала 1,5 млрд. грн. від продажу квоти на викиди парникових газів в рамках Кіотського протоколу. Ще раніше, в квітні-травні 2009 року на наші рахунки були перераховані 3 млрд. грн. Згідно домовленостей, ці кошти можуть бути витрачені лише на програми енергозбереження, енергоефективності, перехід на альтернативні види палива тощо. Тобто Україна отримує ресурс в 4,5 млрд. грн. на зміцнення власної енергетичної залежності і зменшення енергоємності вітчизняного виробництва. Ресурс, який в часи фінансової скрути та вічного дефіцитного бюджету не так просто і знайти.

На що саме і коли будуть витрачені ці кошти? Сказати поки складно. Поки що йдуть розмови про більш, ніж п’ять сотень проектів з тепломодернізації шкіл, дитячих садків і лікарень в Івано-Франківській, Сумській, Луганській областях та Криму. Хоча більше ніж за рік не було реалізовано жодного проекту. Більше того, весною всі гуртом кинулися шукати 3 млрд. грн. з першого траншу. І були навіть версії, що про ці гроші безслідно щезли.

Що буде зроблено, побачимо по завершенні року. Єдине, що хотілося навести такий приклад: за 4,5 млрд. грн. можна побудувати не менше, ніж 150 мінітеплоелектростанцій на альтернативних ТЕС видах палива потужністю 1 мВт електроенергії і 2 Гкал тепла на годину (кошторис однієї міні-ТЕС - 20-25 млн. грн.). За ці кошти можна замінити десятки і сотні кілометрів інженерних комунікацій та встановити декілька сотень тисяч газових лічильників. Враховуючи масштаби, зрозуміло, що так швидко це не робиться. І на те, щоб ефективно інвестувати 4,5 млрд. грн. потрібен час, який нещадно спливає.

Сподіваюся,  гроші влада, як це вже не раз було, не розтринькає.  Інакше розмови про необхідність підвищення цін на газ і, відповідно, тарифів на житлово-комунальні послуги не вартують і виїденого яйця.