Розпад коаліції та відставка Уряду в умовах економічної розрухи й неприхованої військової агресії північного сусіда тягне за собою непередбачувані наслідки.
У четвер, 24 липня, український інформаційнийпростір підірвала новина про вихід зкоаліції "Європейський вибір" фракції УДАР та "Свободи". Асоціальні мережі почали нагадувати високовольтнідроти, коли про свою відставку заявив Арсеній Яценюк, після відмови парламентуголосувати за урядові законопроекти .
Розпад коаліції та відставка Уряду в умовах економічної розрухи йнеприхованої військової агресії північного сусіда тягне за собоюнепередбачувані наслідки. Ми черговийраз переконалися в тому, що партії Майдану , навіть в умовах існування зовнішньоговорога не здатні ефективно співпрацювати, а такі їхні дії дають можливістьпроросійський силам здійснити в Україні контрреволюцію. Крім того, впадання основних політичнихсуб'єктів до електоральної риторики та початок передвиборчої гонки непризведе ні до чого доброго.
Відставка Яценюка без сумніву є перш за все політичним кроком. За п’ять місяців перебування на посаді прем’єр-міністра він не зміг виконати обіцянок по змінісистеми влади, по демонополізації влади, демократизації суспільства і не спромігся зробити рішучих кроків по боротьбі з корупцією.
Успіхи Уряду Яценюка можна перерахувати на пальцях однієї руки - проведення демократичних виборів, залучення вУкраїну іноземних кредитів, частковий розпродаж автопарку Кабміну. Проте проневдачі можна говорити набагато більше. Із-за мовчанки Уряду Росіязагарбала АР Крим; з корупцією ніхто і не збирався боротися, вонапродовжує процвітати; «насиджені» посади продавались за гроші, або призначалися на ціпосади люди за партійними квотами; виникали постійні скандали довкола АТО; відбувся обвал курсу гривні, внаслідок чогобули підвищені ціни у всіх сферах життєдіяльності; затягування Урядом часу з ратифікацією економічної частини Угодипро асоціацію з ЄС.
Коаліція "Європейський вибір" розвалилася, хоча мала б ухвалити нові прозорі правилавиборчих перегонів, ратифікувати Угоду про асоціацію з ЄС та здійснити конституційнуреформу. Депутати більшості мали достатньо часу, щоб зробити усе те, про щовони обіцяли зі сцени Майдану. Для цього у них було достатньо часу і підтримка суспільства.Одначе, наші політики, традиційно, забули що обіцяли і, що мали робити. Замість посиленнянезворотності європейського вибору України, політики, які називають себепроєвропейськими, саме по європейській перспективі завдали потужного удару.
З іншого боку, розпад коаліції депутатських фракцій – важливий крок до перезавантаженняпарламенту, чинний склад якого давно вже не відповідає запитам суспільства.Вихід з коаліції «Удару» та «Свободи» танеспроможність сформувати нову більшість протягом наступних тридцяти днів –одна з трьох наявних у Президента виключних підстав для розпуску парламенту.Саме 24 серпня, на День Незалежності, президент отримає право призначитидострокові парламентські вибори.
Але юридичні підстави для розпуску парламенту Президентом депутати могли ініціюватиі за іншою схемою. Для усієї країни булоб корисніше, коли б депутати більшості спочатку змінили виборче законодавство,прийняли необхідні закони для боротьби з корупцією, ратифікували Угоду з ЄС, встановилисправедливі податки для усіх верств населення, в тому числі і для олігархів, прийнялинормативні акти, які б посилили обороноздатність країн і… самостійно склавшимандати, гордо пішли на перевибори безскандалів і взаємних звинувачень… з Урядом Яценюка.
На противагу, ми отримали країну без легітимного Уряду; небоєздатну армію і незахищених солдатів, якихкинули на призволяще; 450 депутатів,які критикують усіх і вся задля самозбереження і «аплодуючого» ворога.
А де ж інтереси українського народу, шановні народні депутати?
