блоги

Внесений Президентом України проект закону 9055 "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" викликав у мережі якщо не бурю, то сякий-такий вітерець адвокатських емоцій.

І велика частка відгуків стосується податків та ЄСВ.  Скаржаться адвокати, мовляв, проблеми оподаткування не вирішені, проблема ЄСВ залишається.

Ставлення багатьох адвокатів до податків і оподаткування дивує і засмучує.

Начебто численна солідна професійна спільнота, всі як один з вищою юридичною освітою.

А з податками багато хто не те що не "на ти"...

Ну з якого дива реформа адвокатури має торкатися питань оподаткування, а тим більше, сплати єдиного соціального внеску? Адже ці питання регулюються зовсім іншими законами.

Хіба адвокати сплачують якісь особливі податки?

Та ні, такі ж, що мають сплачувати інші особи, які займаються незалежною професійною діяльністю.

Адвокатські бюро та об'єднання теж всього лише організаційно-правові форми юридичних осіб, а тому оподатковуються у передбаченому законом для юридичних осіб порядку.

Кожен адвокат може про це прочитати якщо не у Податковому кодексі, то хоча б у методичних рекомендаціях з оподаткування адвокатської діяльності, дбайливо підготовлених НААУ.

І якщо вже так все з податками погано, чого було чекати президентського законопроекту про адвокатуру?

Хіба не більш розумно, скажу навіть, хіба не більш професійно було б активізувати зусилля, спрямовані на удосконалення законодавства стосовно оподаткування ні, не адвокатів, а самозайнятих осіб, точніше осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність.

Однак серед більше ніж півтора десятка комітетів Національної асоціації адвокатів України комітету з питань оподаткуаання щось не видно. 

То чого, власне, прагнуть адвокати у сфері оподаткування?

Велика професійна спільнота, а сформулювати нікому?