Наша пісня гарна й нова, починай реформу знову

Реформа української адвокатури, раз зрушивши з мертвої точки після набрання чинності сумнозвісним «новим законом», схоже, зупиниться не скоро. Знову створюються робочі групи, знову лунають заклики так «виписати і вилизати» статті чергового нового закону

Реформа української адвокатури, раз зрушивши з мертвої точки після набрання чинності сумнозвісним «новим законом», схоже, зупиниться не скоро.

Знову створюються робочі групи, знову лунають заклики так «виписати і вилизати» статті чергового нового закону, щоб адвокатура стала сильною, а адвокати - здоровими, багатими і щасливими.

Однак у нас нещодавно з’явився новий закон, а багатством і щастям вдалося насолодитися далеко не всім колегам.

Навпаки, поваги до адвокатури, до професійних прав і гарантій не додалося, зате на адвокатів покладено додатковий тягар обов’язків. В адвокатурі загострилися конфлікти.

І що цікаво, нові проблеми адвокатів не завжди обумовлені змінами до законодавства.

Хіба норми закону змусили адвокатів отримувати чудеса поліграфії - ордери та витяги?

Хіба норми закону змусили діячів самоврядування ділити адвокатів як кріпаків, «щоб кожна рада мала достатньо внесків»?

Хіба сам розмір адвокатського внеску був обумовлений законом?

Хіба норми закону надихнули  деяких наших колег на творчі і вигадливі новації у сфері стажування та підвищення кваліфікації?

Ні, шановні колеги. Не такий був поганий старий закон. Цілком можна жити  працювати і з чинним.

Тільки треба домагатися реалізації норм закону та поваги до прав адвокатів у реальному житті.

А для цього потрібна участь якщо не всіх колег, то їх більшості.

Це якщо ми хочемо дійсних результатів.

А якщо мета - «повиписувати та повилизувати» статті, тоді можна не хвилюватися.

Прийдуть на конференції та збори як і раніше 10-15 відсотків від загальної кількості колег. Проголосують як скажуть. І з тих пір по-новому залишатиметься все по-старому.