Як навчити дітей керувати ризиками, якщо сам не є в цьому «профі»? Вчитися разом!
Що таке ризики та чи насправді можливо ними управляти?
У попередньому дописі ми говорили про те, як планування може стати опорою у нестабільні часи. Так, в наше життя у будь-який момент можуть втрутитися певні обставини, які здатні частково або повністю зруйнувати наші плани. Такі непередбачувані обставини називаються ризиками.
Звісно, ризики можуть лякати, адже здаються геть неконтрольованою річчю. Але, як не дивно, ними можна управляти, точніше сказати - не ними, а ймовірністю їх настання, обсягом їх наслідків та тим, у який спосіб ми з ними впораємось.
Перший крок на шляху управління ризиками – це усвідомити їх. Часто, коли йдеться про думки щодо ризиків, ми вдаємося до крайнощів: або постійно “прокручуємо” їх у голові, або взагалі уникаємо згадувати про них. Але цього разу пропоную бути раціональними та просто записати всі свої ризики - ймовірні непередбачувані негаразди, що можуть завадити втіленню наших життєвих планів. Зручно буде зробити цей список в електронній таблиці на кшталт Excel.
Другий крок – оцінка наших ризиків: за ймовірністю настання та обсягами можливих наслідків. Таку оцінку потрібно проводити виходячи саме з власного досвіду та способу життя.
Приміром, ймовірність отримати травму буде вищою, якщо ви займаєтесь небезпечними видами спорту або маєте агресивний стиль водіння. Якщо ж ви здебільшого проводите свій час вдома, а за кермом не перевищуєте встановлену швидкість і не порушуєте ПДР, то ризики травми лишаються, але ймовірність їх настання є значно нижчою.
Те ж саме й щодо важкості наслідків. Якщо ви адміністративний працівник, який працює віддалено, то, приміром, перелом ноги не дуже відіб’ється на рівні ваших доходів. А от якщо ви тренерка з йоги, кур’єр або перукар, то тривалий час з роботою буде важко.
Тож у наступні стовпчики таблички впишіть оцінку кожного свого ризику за ймовірністю (дуже ймовірно, ймовірно, малоймовірно) та за можливими наслідками (значні, помірні, незначні). Оцінюючи наслідки, виходьте з того, що значні – ті, з якими буде важко впоратись самотужки; помірні – доведеться докласти зусиль, але впоратися можливо; незначні - не вплинуть суттєво на ваші плани та спосіб життя.
Саме така оцінка і дає можливість “зазирнути страхам в обличчя”, вимкнути зайві емоції та увімкнути раціо.
Ризики у житті дитини - чи можна їх віддати на її власну відповідальність?
Доки йдеться про ризики нашого, дорослого життя, все однозначно: ми маємо про них дбати. Але як щодо ризиків дитини?
Зрозуміло, що ті ризики, які можуть вплинути на її подальше життя та здоров’я, ми внесемо до нашого дорослого списку. Втім ті, що відбуваються у поточному житті дитини, варто використати як навчальну вправу та пропрацювати разом із нею.
Запропонуйте дитині подумати, які саме неприємності можуть трапитися в її житті, яка їхня ймовірність, та які можуть бути наслідки. Приміром, якщо дитина бере з собою до школи дорогі іграшки або гаджети, то яка буде ймовірність їхньої втрати або псування? І які будуть наслідки?
Така вправа, особливо якщо робити її регулярно, допоможе дитині сформувати відповідальне ставлення до своїх речей та дій. Це дуже стане у пригоді у підлітковому віці, коли так звана “протестна поведінка” заважає дослухатися батьківських порад. Тоді вміння дитини самостійно оцінювати власні ризики стає критично важливим.
Стратегії управління ризиками
Після оцінки ризиків переходимо до третього кроку – визначення того, як ми будемо поводитись зі своїми ризиками. У підприємницькому ризик-менеджменті існує чотири основних стратегії: уникнення ризику, прийняття ризику, скорочення ризику, передача ризику. Розберемо кожну з них на життєвих прикладах.
Стратегія 1. Уникнення ризику
Уникнення ризику – це коригування нашої поведінки таким чином, щоб зменшити ймовірність настання ризикованої події. Приміром, для того, щоб зменшити ризик потрапити у ДТП, ми маємо оновити свої знання правил дорожнього руху, дотримуватись їх, та в жодному випадку не перевищувати встановлену ними швидкість. Інший приклад: щоб знизити ризик втратити гроші через шахраїв, варто вивчити правила фінансової та кібербезпеки та уникати сумнівних дій.
Дитині можна пояснити стратегію уникнення ризику на тому самому дорогому гаджеті або іграшці, про які ми говорили раніше. Щоб знизити ймовірність їх псування чи втрати – не варто брати з собою до школи або ігрового майданчика.
Цю стратегію добре застосовувати для ризиків, які мають достатньо високу ймовірність настання – щоб її знизити.
Стратегія 2. Скорочення ризику
Скорочення ризику – це вжиття заходів, які допоможуть зменшити наслідки від його настання. Приміром, регулярні чек-апи здоров'я. Адже виявлення захворювання на початковій стадії здатне зменшити і шкоду для здоров'я, і витрати на лікування.
У сфері фінансів класичним способом скорочення ризику є диверсифікація інвестицій – розподіл грошей між різними фінансовими інструментами. Це дозволяє, якщо один із цих інструментів “прогорить”, втратити лише частину грошей. Якщо ви маєте дитину-підлітка, то раджу розібрати разом з нею стратегію скорочення ризиків саме на прикладі інвестицій. Це, до того ж, допоможе їй вивчити фінансові інструменти, щоб надалі ними скористатися.
А якщо дитина молодшого віку, то наочно пояснити стратегію скорочення ризику можна на прикладі захисного спорядження для їзди на самокаті, велосипеді або роликах. Шолом та наколінники аж ніяк не зменшать ризик падіння. Втім, його наслідки будуть значно меншими.
Стратегія 3. Передача ризику
Найвідоміший спосіб передачі ризику – це страхування, де відповідальність за наслідки настання певної події (страхового ризику) бере на себе страхова компанія. Зазвичай йдеться про грошові компенсації, але у сучасному світі страхові компанії все частіше беруть на себе і сервісні функції: взаємодію з ремонтними фірмами, організацію лікування тощо.
Для дітей передача ризику зазвичай працює “за замовчуванням”: адже саме ми, батьки, відповідаємо майже за всі їхні ризики.
Втім, дуже корисним буде потрохи вбудовувати у цю схему принципи, за якими працює страхування. Річ у тому, що страхова компанія, беручи на себе ризик, висуває певні умови до клієнта: дотримуватися правил безпеки, не припускатися дій, спрямованих на настання збитку тощо. Тож подібний порядок можна застосовувати і для дітей, встановлюючи умови, за яких батьки будуть брати на себе наслідки настання певних дитячих ризиків. Звісно, лише тих, з якими дитина здатна самотужки впоратися.
Для великих ризиків – із високою та середньою ймовірністю та значущими наслідками – доцільно використовувати мікс стратегій. На прикладі ризиків важких захворювань це буде виглядати так:
уникнення – зменшувати ймовірність, дотримуючись здорового способу життя,
скорочення – робити регулярні чек-апи,
передача – укласти договір страхування на випадок діагностування критичних захворювань.
Стратегія 4. Прийняття ризику
Ця стратегія дещо відрізняється від попередніх, бо її суть в тому, що ми приймаємо рішення не вживати жодних заходів “боротьби” з ризиками. Її варто застосовувати за наявності одночасно двох умов:
Очікувана користь від тих чи інших дій суттєво перевищує можливі ризики,
Ми можемо достатньо легко впоратися з наслідком такого ризику самотужки.
Приміром, коли ми вирішуємо змінити сферу своєї діяльності або започаткувати новий бізнес – ми ризикуємо, так як існує ймовірність, що справи можуть піти не так, як ми собі бачимо, але заради розвитку або заради мрії – ми приймаємо цей ризик. Звісно, якщо маємо певні накопичення у вигляді «подушки безпеки» на цей випадок.
Простіший приклад – звичайна ранкова пробіжка. Навіть якщо бігати по якісному стадіонному покриттю, існує ризик впасти, розтягнути або підвернути ногу. Але погодьтеся: користь від щоденної пробіжки суттєво переважає цей ризик!
Щодо дітей, то їм необхідно пояснити, що прийняття ризику – це не те саме, що нехтування ним. Це – свідоме прийняття на себе наслідків, що будуть, якщо ризик станеться. Тобто мало просто сказати “я приймаю ризик того, що отримаю погану оцінку в кінці четверті, тому не готуюся сьогодні до контрольної, а буду грати у комп’ютерну гру”. Треба бути готовим до того, що погану оцінку, якщо така буде, доведеться виправляти. І це може забрати від ігор набагато більше часу.
Якщо підсумувати, то управління ризиками – це не тільки про гроші. Ще – про вгамування зайвої бентеги, яка заважає будувати життєві плани та працювати над їхнім втіленням. Та для успішного втілення планів потрібні ще принаймні дві речі, яких часто бракує і нам, і нашим дітям: мотивація та тайм-менеджмент. Про них ми поговоримо наступним разом.
