Децентралізація в дії, або ще раз про перемогу

Тема децентралізації на сьогодні залишається однією з найактуальніших. В країні регулярно проводяться заходи, направлені на висвітлення реформи, на підбивання проміжних підсумків та визначення нових задач.

Нещодавновзяв участь у засіданні регіональної платформи розвитку місцевогосамоврядування, яка надихнула мене вкотре говорити про зміни.

Менетішить, що саме реформа децентралізації з кожним днем набуває все більше прихильників.Варто згадати лише, як все починалось. В 2014 році ініціатива ПрезидентаУкраїни Петра Порошенка віддати повноваження на місця у багатьох викликала сумніви- особливо скептичні особи казали, що зміни будуть провальними. Проте вжесьогодні кількість таких думок – мінімальна, і в цьому я вкотре впевнився підчас заходу.

Іце не дивно, адже який свідомий громадянин, що бажає жити в розвинутій країні, будевиступати проти:

- збільшеннябюджету;

-розширення повноважень;

-фінансової самостійності;

-можливості утримувати інфраструктуру в гідному стані (гарний приклад – першийза останні роки ремонт шкіл та дитсадків в запорізьких громадах);

…таще безлічі переваг, які регіони отримали від реформи децентралізації.

Прозбільшення бюджетів краще казати цифрами: за дев’ять місяців 2016 рокунадходження загального фонду місцевих бюджетів об’єднаних територіальних громад(ОТГ) області (з урахуванням трансфертів з державного бюджету) склали 146мільйонів гривень, що майже у 7 раз більше порівняно з надходженняманалогічного періоду 2015 року до бюджетів місцевих рад, які увійшли до складуОТГ. Надходження власних доходів місцевих бюджетів ОТГ зросли майже у 3 рази(на 41 мільйон гривень) порівняно з 9 місяцями 2015 року (з 22 млн до 63 млн).

Звичайно,не все так гладко. Але спотикається тільки той, хто йде вперед, тим же, хтостоїть на місці, переживати нема за що. Тож для того, аби найближчим часом пітитвердою ходою, нам потрібно вирішити перелік неврегульованихпитань у новостворених громадах.

По-перше,це питання складу громад, точніше населених пунктів, які з якихось причин небули долучені до ОТГ . Одна з ключових задач реформи – розширити громади. І мивже над цим працюємо.  Наразі території,які свого часу не виявили бажання вступити до громади, не мають можливостізробити це в будь-який момент. Законопроект № 4772 передбачає створення ОТГнавіть в тому випадку, коли у населених пунктів в складі громади немаєзагальних кордонів. Перевибори голови громади в цій ситуації не проводитимуться,втім довибори представників нових територій в депутати є обов’язковим. А це –доволі важливо.

Своїнюанси виникли і в сфері освіти. Візьмемо ПТУ – після впровадження реформи,утримання профтехучилищ перейшло на місцевий рівень. В той же час повноваження,щододіяльності навчальних закладів залишились в області, а право розпоряджатисябудівлями взагалі залишилося на рівні державному. А тепер уявімо картину: вгромаді веде діяльність ПТУ, яке спеціалізується, наприклад, на навчаннітрактористів. Кожного року училище випускає по п’ятдесят трактористів, з яких вгромаді залишається максимум п’ять. Інші трактористи переїздять до сусідніхгромад, які потребують їх вмінь. А між тим для того, аби їх вивчити з бюджетугромади виділялися неабиякі кошти на утримання цілого ПТУ. Як то кажуть, «збруяшкіри не варта». Доцільно, що згодом у мешканців громади виникне бажанняпозбавитися такого навантаження на кошторис і витратити звільнені кошти на іншіпотреби. Таким чином ПТУ можуть залишитися на грані зникнення, а навколишнігромади – без спеціалістів (трактористів, поварів, слюсарів, швачок, малярів…).

Длятого, щоб гідно вийти з цієї ситуації треба перш за все визначитися зповноваженнями. Логічно, щоб управлінням сфери займалася структура, яка їїфінансує.

Схожа ситуація виникла і в земельній сфері.Децентралізація передбачає надання громадам права розпоряджатися землями. В тойже час паралельно з цим свою діяльність продовжує вести Держгеокадастр, якийвже давно зарекомендував себе як злочинна структура. Виникає питання: навіщо в системіцей посередник? Розпоряджатися землею має право той, хто на ній працює. Тому вданому випадку я бачу єдине рішення – вилучення з системи зайвої ланки. Зподібною ініціативою вже виступав Володимир Гройсман, тож цілком вірогідно, що найближчимчасом ситуація буде врегульована і врешті решт саме громади будутьрозпоряджатися своєю землею.

Озвучивши ці проблеми я не міг не зупинитись на кадровомупитанні. Новостворені громади з новими повноваженнями потребують грамотнихспеціалістів у всіх сферах. Але сучасного українця перспектива працювати надержслужбі та ще й в райцентрі досі лякає. Зокрема, через відсутність гідноїмотивації. Будьмо відверті: нинішні зарплати приваблюють в бюджетну сферу абозапеклих ентузіастів, ладних працювати за копійки, або нечистих на руку осіб,які вже прорахували, вигідні можливості нової посади. Обидва випадки нам непідходять – з хабарниками ми боролися і будемо боротися, а ентузіазм, якправило, також має термін придатності. Тож надання фінансової незалежності нетільки громаді, але і її працівникам вважаю однією  першочергових завдань нашого уряду.

Звісно, я озвучив далеко не всі проблеми. Як і далеко невсі досягнення. Нам є над чим працювати, але і є чим пишатися. За два рокиреформ нам вдалося зробити більше, ніж було зроблено за роки Незалежності. І целише початок.