Мобілізація до реформ

Я поділяю тривогу всіх українців щодо ситуації в Криму, але в першу чергу закликаю всіх зберігати спокій. Врешті-решт, завжди, за будь яких обставин, потрібно не панікувати, а діяти конструктивно.

 Невідомо чим закінчаться події в Криму, адже російський президент став непередбачуваним. Але навіть за гіршого сценарію, коли Росія анексує Крим, в нас все одно буде можливість повернути його назад. Де-юре Крим назавжди залишатиметься українським – це за всіх часів визнаватиме весь світ. А щоб Крим повернути де-факто – нам потрібно успішно провести проголошені реформи.

 Не вірю в «процвітання» Криму після його самоізоляції або анексії з боку Росії. Жахливі сценарії подальшого розвитку цієї території, яку Кремль відламує від України, у великій кількості наявні в мережі інтернет. Однак найбільш наочним є приклад Абхазії та Придністров’я, яких Росія використала та кинула. Жодних інвестицій з боку Росії Криму не варто очікувати: по-перше в самої Росії зараз вкрай скрутне економічне становище, по-друге, ніхто з інвесторів не захоче вкладати кошти в територію з невизначеним або спірним статусом – в «гарячу точку».

  Мені довелося спілкуватися з кримчанами, і чи не найголовнішим мотивом тих, хто прагне приєднання до Росії, буле бажання отримувати більш високу пенсію. Якихось особливих патріотичних мотивів, за які люди готові жертвувати своїм добробутом, в кримчан я не побачив. Виходячи з цього, впевнений, що ті прагматичні кримчани, котрі сьогодні прагнуть до Росії, повернуться назад, якщо побачать, що пенсії і якість життя в Україні стали відчутно вищими за кримські.

  А щоб так сталося, нам потрібно в короткий термін потрібно запустити механізми реформ. Відомо, що основні реформи потрібно робити в перші 100 днів, коли в Уряду найбільший рейтинг підтримки, а в нашому випадку також поки ще не підняла голову «гідра контрреволюції». Сьогодні Уряд і Верховну Раду підтримують майже 60% українців, тому ми маємо скористатися цією довірою і якнайшвидше підготувати і запускати реформи.

  Нам потрібно оперативно вивести економіку з під тиску налоговиків і силовиків, перекрити схеми ухилення від податків і перетворити економічну систему з кримінальної на ринкову. Необхідно швидко реформувати пенсійну систему, освіту, медицину, правоохоронні органи, впровадити відкриті держзакупівлі, здійснити заходи демонополізації, створити незалежну судову систему. До речі, можливість захищати свої права в справедливому суді буде необхідним кроком для відродження середнього бізнесу і подолання корупції. Слід чимскоріш  здійснити заходи енергозбереження і максимального зниження споживання російського газу.  І Уряд і Верховна Рада розуміють все це – і працюють в пришвидшеному режимі.

  Так, наша влада ще не повністю сформована, ми робимо багато помилок, зокрема кадрових, працюємо не зовсім системно, а інколи навіть істерично, але тим не менш вже приймаємо революційні і ефективні рішення.

  Додатковим прискорювачем усіх процесів стала «Кримська війна». Те на що раніше знадобилися б роки, робиться за лічені тижні. Наприклад, за тиждень ми встигли підняти боєздатність нашої армії більше ніж за чотири попередні роки. Війна примушує чиновників і депутатів працювати набагато відповідальніше, більше і швидше. Загроза консолідувала все суспільство, і це добре, адже консолідація є необхідною складовою для успішного проведення реформ. Створені війною екстремальні умови виступають потужним стимулятором реформ і не залишають нам часу на розкачку і зайві дискусії.

 Війна вплинула і на наших західних партнерів, які максимально прискорили розвиток наших відносин і здійснили такі кроки назустріч, на які не варто було сподіватися у «мирний» час.

 Конфлікт з Росією і «Кримська війна» будуть тривалими  - тепер ми приречені жити в умовах постійних диверсій і економічного тиску з боку Росії. Але ми маємо використати ці умови «на власну користь», адже вони примушують нас безупинно здійснювати реформи – без них ми програємо. Реформи і підвищення добробуту громадян – є найпотужнішою нашою зброєю у цій війні. І якщо кримчани обрали собі за зразок Абхазію, то ми маємо обрати за зразок Польщу, яка в свій час швидко і ефективно реформувалася і має від цього колосальний економічний і соціальний ефект.

 А Крим ми ніколи не залишимо і завжди вважатимемо його своїм, українським. За будь яких умов ми не маємо залишати без державної опіки, захисту і допомоги кримчан – громадян України. І як би в подальшому не розгорталися події в Криму, за будь яких обставин запорукою перебування Криму в складі нашої держави де-факто – є оновлена, демократична і економічно розвинута Україна.