Повернення до Конституції 2004 року є нагальною потребою часу

Нещодавно лідер УДАРуВіталій Кличко заявив, що готовий балотуватися в президенти за Конституцією2004 року, яка обмежує повноваження глави держави. "Українці не хочутьбути залежними від настрою однієї людини. Повернення до Конституції 1996 р.відбулось в антиконституційний спосіб. Баланс противаг, коли Президент і урядзначно підсилили свої повноваження, був порушений. А він повинен працювати.Тому ми пропонуємо повернутися до змін Конституції 2004 р.", - сказавКличко.

Члени партії УДАРдобре знають, що Віталій Кличко зробив таку заяву на виконання Програми нашої партії , в який записано: "Президент повинен залишатисяглавою держави, але при цьому його повноваження мають бути збалансовані змеханізмами їхньої реалізації." В Програмі також зазначається:"Велика концентрація повноважень в руках Президента призводить дофункціонального паралічу владного механізму. Проблеми нагромаджуються, однаквирішити їх Президент інституційно не спроможний, а Уряд позбавленийсамостійності".

Партія УДАР упевнена,що повернення до Конституції зразка 2004 року, повернення допарламентсько-президентської республіки може вивести  Україну з перманентної політичної іекономічної кризи. Варто зауважити: ці програмні положення присутні в МаніфестіМайдану.

Сьогодні Україна - це авторитарна держава, яка показала своюнездатність до ефективного функціонування і не відповідає вимогам, що виникаютьу суспільстві.  Це стало особливозрозуміло після подій 30 листопада – 1 грудня.

Тому ми маємовідтворити три дійсно незалежні гілки влади – виконавчу, законодавчу іпрезидентську - і поставити силовиків і правоохоронців під контроль парламенту.Скасування політичної реформи в жовтні 2010 року УДАР вважає антиконституційнимпереворотом. Фактично тоді відбулася абсолютно неконституційна легалізаціяузурпації влади. 

Нагадаю, що 1 жовтня 2010, Конституційний суд ухваливрішення скасувати політичну реформу, і повернув Україну відпарламентсько-президентської до президентсько-парламентської форми правління тазначно розширив повноваження Віктора Януковича.

Головні зміни до Конституції, внесені у 2004 році,стосувалися функціонування Верховної ради і порядку формування уряду. Тоді буловведено порядок формування Кабінету міністрів коаліцією депутатських фракцій,яка включала в себе більшість депутатів. Парламент могли розпустити у випадку,якщо коаліцію не було створено після парламентських виборів. Рішення КСозначало, що відтепер існування коаліції не є обов'язковим, а всі рішенняприймаються простою більшістю голосів. Також втратило силу положення, згідно зяким депутат, виходячи з фракції, позбавлявся свого мандата.

Втратив силу також порядок призначення Кабінетуміністрів. Раніше кандидатура прем'єр-міністра вносилася президенту коаліцієюдепутатських фракцій, а президент, у свою чергу, вносив її на розглядпарламенту. Коаліція також самостійно призначала членів Кабінету міністрів, завинятком міністра оборони і міністра закордонних справ, кандидатури якихвносилися президентом. Повернулася норма, згідно з якою кандидатурапрем'єр-міністра вноситься на затвердження парламенту президентом. Він такожпризначає всіх членів Кабінету міністрів за поданням уряду. Президенту такожповернули право видавати укази з питань, не врегульованих чиннимзаконодавством.

Фактично вертикальвлади стала авторитарною, і ви бачите до яких це призвело наслідків.Суспільство має чітко уявляти, що всі політичні і економічні негаразди, щозараз діються, – це прямий результат "конституційного перевороту"2010 року. Раптово наверху піраміди влади опинилася одна людина. Януковичзахотів – підписав, захотів – не підписав угоду про Асоціацію, і ніхто доостанньої хвилини не знав, що він робитиме. Захотів – підписав таємну кабальнуугоду з Росією, захотів – не підписав, і ніхто знову не знав чого від ньогоочікувати. Тому що сьогодні Янукович одноосібно вирішує всі питання управліннядержавою, і при цьому нікому не підзвітний і не несе відповідальності за своїдії. А коли йдеться про повернення до Конституції 2004 року, то в ній такесвавілля неможливе – там подібні питання вирішуються насамперед упарламенті. До речі, сьогодні в жодній з європейських демократій у главидержави немає таких непомірних "царських" повноважень.

Партія УДАР вважає що відновлення конституційного ладу,конституційного правопорядку на умовах, відмінних від тих, на яких останнімчасом перебуває українська держава після антиконституційного перевороту 2010року, має бути одним з найважливіших питань діалогу опозиції  і влади. На мій погляд, питання можна було б вирішитидвома способами.

Перший – цеповернення до парламентсько-президентської форми правління, яка була визначенау Конституції редакції 2004 року. Найпростішим варіантом було б скасування  Конституційним Судомсвого рішення від 2010 року, яким він перевів державу на засади Конституціїредакції 1996 року.  Конституційний Суд у своєму рішенні міг би визнати,що він припустився помилки.  Безперечно,в 2010 році Конституційний Суд вийшов за межі своїх повноважень і фактично змінив Основний Закон. Так само він може скасувати своє рішення.Другий – це прийняття в двох читаннях (як це має бути відповідно до розділу 13Конституції України) у Верховній Раді без підготовки нового тексту на сесіїсхвалити текст Конституції 2004 року. А на наступній сесії, як це повинно,остаточно прийняти Конституцію 2004 року. Завдяки цьому можна було б повернутисядо більш-менш збалансованої моделі парламентсько-президентської республіки. 

Наступний крок –розробка і прийняття нового тексту Конституції, який буде забезпечувати всідемократичні засади у суспільстві.

Проливши кров 30листопада,  режим остаточно  вивів себе за межі легітимності. Змінаконституційної форми державного правління могла би легітимізувати владу ідопомогла зберегти обличчя. Тому питання повернення до Конституції 2004 рокумогло би стати своєрідним консенсусом для політичних еліт України, а новуредакцію Основного Закону, можна було б сприймати як суспільний договір. Якбинаші опоненти були відповідальними державними діячами, то зрозуміли би, що це необхідноробити, адже за збереження такої  системивлади, скоро вона придавить їх самих. 

Отже, шляхи і механізмиповернення до Конституції в редакції 2004 року існують.  Але сьогодні для їх здійснення не вистачаєполітичної волі однієї людини - Віктора Януковича. Втім, сумний досвід підказує,що він навряд чи піде на серйозний діалог з опозицією.  А якщо піде – то лише заради присипляти увагу і водночас готуватися до масштабнихфальсифікацій на президентських виборах. Але якою б не була поведінкаЯнуковича, опозиція, відповідно до Маніфесту Майдану, готується до створенняпредставницького органу установчої влади для підготовки нової КонституціїУкраїни.