З одного боку - дійсно круто. ЗЕкоманда півтори року як «забила» на усі конкурси і призначає усіх кого хоче. Тому саме формулювання уже прорив. Але є пені нюанси.
269 народних депутатів ухвалили за основу в першому читанні законопроєкт №4107. Про цей закон «слуги» говорять як про такий який спрямований на забезпечення незалежності (!!!) Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення та розблокування роботи регулятора з урахуванням карантину.
Цим документом пропонують внести зміни до законів «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення», «Про телебачення і радіомовлення», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державної підтримки сфери культури, креативних індустрій, туризму, малого та середнього бізнесу у зв’язку з дією обмежувальних заходів, пов’язаних із поширенням коронавірусної хвороби COVID-19» та «Про адміністративні послуги».
Згідно законопроєкту призначення членів Нацради можливе лише після конкурсу. Це записано у статті 6 Закону. З одного боку - дійсно круто. ЗЕкоманда півтора року як «забила» на усі конкурси і призначає усіх кого хоче. Тому саме формулювання уже прорив. Але є певні нюанси.
У законопроєкті сказано, що Президент зможе призначати на вакантну посаду члена Національної ради особу тільки з числа кандидатів, які відібрані конкурсною комісією та з урахуванням критеріїв, визначених цим Законом і не порушує Конституцію. Але з цього приводу у 2009 році було роз’яснення Конституційного Суду України. Відповідно до цього рішення законами України не можуть встановлюватися будь-які повноваження глави держави, за винятком тих, що визначені Конституцією України, як і певні обмеження цих повноважень, оскільки вони також повинні закріплюватися безпосередньо Конституцією України. Тому благий намір - це популізм та профанація.
Крім того, згідно Конституції Президент України самостійно, без участі будь-яких органів наділений Конституцією України правом створювати у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби. Тобто, Президент і так може створити конкурсну комісію та оголосити конкурс. Напевно, в Офісі Президента геть забули про таку опцію, коли призначали президентську 4-ку Нацради. Наразі п’ять з восьми членів регулятора є вихідцями з "95 кварталу" чи каналу "1+1", тобто структур Ігоря Коломойського чи Володимира Зеленського.
Тобто, Президентові Володимиру Зеленському ніхто не заважав і тепер не заважає проводити конкурси. Навіщо вписувати цю норму у законопроєкт та підводити документ під Конституційний суд?!!
Парламенту відводиться роль кнопкодава
Прикриваючись незалежність регулятора «слуги» вирішили позбавити парламентські фракції та групи права подавати кандидатури до парламентської 4-ки Нацради. Тобто, політику Зеленському можна подавати свою 4-ку, а політикам з Верховної ради - ні.
Депутатам кандидатури пропонуватимуть громадські об’єднання та творчі спілки у сфері телерадіомовлення. Тобто, організація «Телевізійні рога і копита», яка створена в якомусь з кабінетів на вулиці Банковій, пропонуватиме народним обранцям «серед своїх членів авторитетних у сфері телерадіомовлення осіб». Ця цитата із законопроєкту. Отут написали чесно, бо подаватимуть «своїх», а не професіоналів.
Втім, до другого читання, автори законпроєкту обіцяють повернути фракціям та групам право подавати кандидатів на посаду членів Нацради. Але логіка документу така, що парламенту все одно відводиться роль статиста і кнопкодава. А тепер ще одна новела - це голосування має бути пакетним.
У ст. 5 Закону йде мова про одночасне призначення на всі вакантні посади членів Національної ради Верховною Радою України. Тобто, усіх чотирьох пропонують голосувати одним рішенням. За таким умов, депутатів позбавляють права не голосувати за негідника, якого «зашиють» у запропонованому «пакеті». Нині діє норма, коли за кожного кандидата Рада голосує окремо і рейтинговим голосуванням визначає найбільш достойного. Тобто, Президент свою четвірку призначає кожного окремим Указом, а парламент усіх чотирьох однією постановою.
Тут виникає питання, що робити якщо хтось з членів звільнився достроково? Чекати завершення повноваження решти 3-ох членів Нацради? Тим більше призначення членів регулятора з боку парламенту у різний час забезпечувала певну спадковість та незалежність. Адже повноваження членів Нацради не залежали від виборів до Верховної Ради.
Посилення функції «телеінквізиції»
«Слуги» не були б «слугами», якби вони, прикриваючись коронавірусом, не протягнули дуже небезпечну норму. В п. 3-5 прикінцевих положень пропонується передбачити проведення державним регулятором безвиїзних перевірок. При цьому, у рішенні Національної ради про призначення перевірки можуть бути зазначені документи, які необхідно надати ліцензіату та які стосуються предмету перевірки, а також записи телерадіопрограм або їх частин. А от терміни надання таких документів встановлює сама Нацради. Зважаючи на упередження ставлення регулятора до окремих мовників, вони можуть прийняти рішення надати документи прямо завтра. Не встигли - це розцінюється як відмова надати документи і це означає прощавай ліцензія.
Варто зазначити, що, а ні в чинній редакції Закону України «Про телебачення і радіомовлення», а ні в чинній редакції Закону не передбачена плановість чи «позаплановість» відповідних перевірок. Підставою для відповідних перевірок є виявлення Національною радою (за результатами офіційного моніторингу телерадіопрограм) фактів недотримання ліцензіатами вимог законодавства. Тому словосполучення «позапланова безвиїзна перевірка» це ноу-хау з поганим присмаком.
Висновок, запропоновані зміни жодним чином не сприяють незалежності такого регулятора як Національна рада України з питань телебачення та радіомовлення.
