Податок на виведений капітал – це реінвестування в розвиток українського бізнесу

Модель оподаткування податком на виведений капітал працює в Естонії ще з 2000 року, у Грузії з 2017 року, в Латвії з 2018 року. І після переходу на нову модель податку на прибуток у цих країнах почав зростати ВВП. До того ж, за легкістю ведення бізнесу в рейтингу Doing Business – 2020, де вагому роль відіграє й підхід до оподаткування прибутку, Грузія посіла 7 місце, Естонія – 18, Латвія – 19, а Україна, на превеликий мій жаль, – 64 місце. Це результат непоганий для України, але не найкращий навіть серед країн пострадянського простору.

Допоки ідея впровадження податку на виведений капітал по замкненому колу обговорюється, дискутується, обраховується – Україна уже п’ятий рік поспіль втрачає наявні, але й досі не реалізовані конкурентні переваги.

З власної послідовної наполегливої боротьби за ПнВК зазначу наступне.

Впровадження ПнВК, який передбачає відтермінування сплати податку до моменту виведення коштів з обороту підприємства, передбачене проєктом Податкового Кодексу Розвитку (ПКР). Для розробки Проєкту, основні положення якого базуються на вимогах сьогодення, АППУ залучали авторів ПнВК, представників профільних організацій, науковців, представників бізнесу та органів виконавчої влади. Проводилося його широке обговорення. Протягом трьох років представники Асоціації відвідали майже усі регіони України, в яких бізнес-спільнота підтримує ідею впровадження податку на виведений капітал. Вони чітко усвідомлюють, що на відміну від податку на прибуток підприємств, ПнВК спрощує адміністрування, знижує дискрецію, дозволяє показувати реальний прибуток, зменшує втручання держави в економіку, зупиняє відтік капіталу та оздоровлює економіку.

Наші фахівці зробили аналіз Програм кандидатів у президенти України і встановили, що із 44 кандидатів 11 пообіцяли запровадження ПнВК замість податку на прибуток підприємств. Дозволю собі процитувати Президента України Володимира Зеленського: «Заміна податку на прибуток податком на виведений капітал дасть бізнесу більше свободи для розвитку і знизить адміністративний тиск». І для нас зовсім незрозумілим є те, чому законодавча та виконавча влада не прислуховуються до потреб українського бізнесу, до передвиборчих обіцянок Президента. Так, справді багато чого зроблено у «турборежимі», ухвалені закони, проте, як ми вважаємо, вони не є першочерговими. Є над чим працювати, врешті решт, є низка обіцянок, вкрай важливих для бізнесу та економіки країни, однак їх прийняття чомусь все відкладається.

19 липня 2019 року представники бізнесу, і в тому числі я, як член Наглядовою Ради Української Ради Бізнесу, в яку на той час вже входило 75 бізнес-асоціації, підписали Декларацію про наміри щодо проведення реформ з політичною партією «Слуга народу» та іншими провідними політичними партіями щодо проведення реформ в Україні. В ній одним з ключових завдань для реформування країни в частині суттєвого оновлення та лібералізації податкового законодавства була «заміна дискреційного податку на прибуток підприємств інноваційною моделлю оподаткування виведеного капіталу».

Вибачте, але бізнес-спільнота не розуміє чому нинішня влада повторює все те, що говорили її попередники – що МВФ проти, що бюджет незбалансований, що недоотримаємо кошти. З одного боку, Міністерство фінансів України говорить, що в Україні лише 10% зареєстрованих компаній, які платять податок на прибуток, а решта не сплачує, з іншого – якщо замінити податок на прибуток підприємств, то недоотримаємо кошти в бюджет. В мене особисто складається враження, що Міністерство фінансів України явно перебільшує і ніяк не зрозуміє, що впровадження ПнВК – це не втрати бюджету, а реінвестування в розвиток українського бізнесу.

Вкотре наводжу приклад Грузії, в якій процес впровадження ПнВК вважаю пройшов успішно, введення податку призвело до дворічних втрат в Грузії – лише 2,08% від ВПП. Бо країна дбає про власний бізнес, а не про інтереси МВФ. Грузія не розглядала ПнВК як недоотримання коштів до бюджету, а вбачала інвестування цих коштів в розвиток грузинського бізнесу. У Грузії після впровадження ПнВК суттєво підвищились темпи зростання ВВП:  якщо у 2015 році було +2.9%, то у 2017 році вже +4.8%.

В рамках розробки нашого проєкту ПКР спеціалістами досліджувався вплив усіх запропонованих ініціатив на бюджет країни. За розрахунками експертів запровадження моделі ПнВК призводить до втрат бюджету до 40 млрд. грн. у перший рік впровадження, в той же час призводить до додаткового зростання ВВП на 1.5% – 1.8% за розрахунками МЕРТ.

Виходячи з того, що першочерговою ідеєю запровадження ПнВК є зміна філософії та принципів адміністрування корпоративного податку, а не зниження податкового навантаження, для мінімізації втрат бюджету при запровадженні ПнВК припустимим експерти вважають підняття номінальної ставки ПнВК на кілька відсотків (недопущення значного розриву між ставками ПДФО та ПнВК), запровадження авансового внеску, у розмірі від 30% до 50% (у залежності від ставки по виплаті дивідендів) від суми сплаченого податку на прибуток за попередній рік. Авансовий платіж буде врахований при нарахуванні ПнВК. Чому взагалі не беруться до уваги або відхиляються без контраргументів такі компенсатори? Існуючі 45-55% «тіньової економіки» вже є 100% аргументом на користь прийняття ПнВК. Ініціативи, що компенсують втрати бюджету в рамках проєкту ПКР оцінені експертами в 127,8-157,8 млрд. грн.

Наголошую, чітка стимулююча функція ПнВК – реінвестування в розвиток бізнесу, що само собою має дати чіткий поштовх до його розвитку та створення стимулів для ділової й інвестиційної його активності. Податок на виведений капітал – це не загроза втрат бюджету, це перевага над чинним податком на прибуток підприємств. І я впевнений, якщо інвестиції підуть в економіку України, як вітчизняні, так і іноземні, то це має сприяти зростанню ВВП не на 1,5 – 1,8% на рік, а значно більше, що дійсно розцінюватиметься як істотне економічне зростання.

Хочу нагадати, що ще влітку минулого року у інтерв'ю представникам низки ЗМІ Прем'єр-міністр України Олексій Гончарук заявив: «Ми плануємо глибоку реформу податкової системи навесні». Тому, у нас все ж таки жевріє надія, що влада прислухається до потреб бізнесу і впровадження ПнВК стане першочерговим кроком «глибокої» реформи податкової системи, а також будуть ужиті всі необхідні заходи для виконання обіцянок Президента України та відповідних пунктів програми партії щодо впровадження моделі ПнВК з 2021 року.

Країни, що впровадили цю реформу раніше, проводили її в комплексі зі значною кількістю інших реформ, які стимулювали інвестиційний клімат. Лише шляхом проведення комплексних реформ можна створити необхідні умови для детінізації економіки, поліпшення інвестиційного клімату та розвитку бізнесу і економіки в цілому. Щоб повернути довіру з боку бізнесу до влади, необхідно запровадити нові правила гри, прийнявши новий Податковий Кодекс Розвитку, в якому замінити податок на прибуток підприємств податком на виведений капітал, змінити модель оподаткування майна, а головне, на що чекає бізнес, – це знизити податкове навантаження на фонд оплати праці, одночасно впровадити Закон про нульове декларування, здійснити справжню податкову реформу, перетворивши Державну податкову службу на Службу сервісу та ділового партнерства для бізнесу тощо.

І я глибоко переконаний, що зволікати із цим ніяк не можна.