Сланцева "революція": міфи та реалії

Загалом системно енергозабезпечення і конкретно газово-сланцевий поступ можна умовно поділити на чотири напрями, а саме: політичний, економічний, соціальний та екологічний. З метою максимально прояснити суть проблематики, ми вирішили більше сконцентруватись на політичних, геополітичних та економічних аспектах, свідомо уникаючи, хоча і не менш важливих, питань соціальних та еколого-технологічних.

  Спочатку була криза

Не можна стверджувати, що все розпочалось якось неочікувано. Свій напад на Ізраїль 6 жовтня 1973 року Єгипет та Сірія, за підтримки арабського світу, ретельно готували, розв’язавши черговий кривавий конфлікт на Близькому Сході. Військові дії стрімко розгортались, і не на користь нападників, багато в чому завдяки зброї провідних країн Заходу. І вже буквально за 11 днів після вторгнення – 17 жовтня - Організація арабських країн - експортерів нафти (ОАПЕК) заявила про відмову постачати нафту країнам, що підтримали Ізраїль. Звісно, це були США та країни Європи.

Ціни на нафту різко підскочили. Вже за добу барель нафти підскочив з 3 до 5 дол. США, а з початку 1974 р. вже до 11,6. Та конфлікт на землях Палестини був лише початком кульмінації. Підвищення вартості нафти на 380 % відбилось нищівним ударом по економіках провідних країн світу. І незважаючи на те, що вже в березні 1974 р. нафтове ембарго було скасоване, наслідки були просто катастрофічними: різкий спад виробництва, зростання безробіття та інфляції похитнули фундамент капіталістичного устрою. В рази зросла роль тоталітарного Радянського Союзу на геополітичному рівні й особливо у нафтогазовій сфері.

Задля зниження залежності від імпортних енергоносіїв, Конгрес США у 1975 р. прийняв рішення про створення стратегічного нафтового запасу, а також санкціонував введення жорстких правил економії. Особливо це стосувалося автомобілебудівної галузі, хоча не тільки. Економія пронизала життя кожного американця. До прикладу, за перевищення швидкості, максимальний поріг якої встановили на рівні 55 миль на годину,  запровадили просто шалені штрафи.

18 квітня 1977 президент США Джиммі Картер виступив по телебаченню з надзвичайно песимістичним повідомленням про те, що країна вичерпала всі запаси природного газу і в цьому ж році прийняли рішення про створення Національного енергетичного плану. Мета – зниження залежності від імпортованих енергоносіїв.

І все вже ніби стало налагоджуватись, але тут на черзі друга енергетична криза за десятиліття. 1978-1979 рр. - Ісламська революція в Ірані. В березні 1979 – масштабна аварія на атомній електростанції Трі-Майл-Айленд, після якої припиняється будівництво нових атомних електростанцій в США. На додачу до цього у вересні 1980 року розпочинається війна за прикордонні нафтоносні райони між Іраком та Іраном. Ціни на нафту сягають позначки 35 дол.США за барель. Індустріальний світ знову входить в смугу стагнації та інфляції.

  Вартість бареля нафти на світовому ринку, дол. США

Сміливі та заповзятливі

У 2002 році американський геолог й водночас успішний підприємець Джордж Мітчелл продав свою газовидобувну компанію «Mitchell Energy & Development» за 3,5 млрд. дол. США. Та на перший погляд непримітна подія насправді є визначною віхою у поступі розвитку видобування альтернативних вуглеводнів. Власне цю людину вважають піонером у видобутку сланцевого газу, запровадженні технології горизонтального буріння. Але до цієї події пан Мітчелл йшов двадцять років. І не тільки він, усі Сполучені Штати.

Тож повернімось на початок 80-х, коли в Штатах за безпрецедентної економії  енергоносіїв було засновано державну корпорацію  «Synthetic Fuels Corp.» з одночасним виділенням сукупного фінансування у розмірі понад 80 мрлд доларів. Завдання, що ставилось, було більш ніж зрозуміле – розробка сланців. Водночас запроваджувались серйозні податкові преференції. Власне, Мітчелл, скориставшись такими вигодами, почав бурити, бурити, бурити … і газ пішов. Видобування газу зі сланців стало настільки успішним, що американці з імпортерів вже за останні п`ять років, задовольнивши внутрішні потреби, перетворились на експортерів блакитного палива.

  Світові запаси газу, трлн м ³

  Зріджений газ – також газ

Самого сланцевого газу для революційних змін на енергетичній мапі світу виявилось замало. З початком енергетичної кризи почались пошуки альтернативних джерел енергії не лише в США. В різних куточках планети були відкриті родовища, запаси яких виявились просто величезні. До того ж з’ясувалось, що газ якнайкраще підходить власне для зрідження. 

Зріджений природний газ (ЗПГ, або ще LNG) – це той самий газ, який, за допомогою спеціального обладнання, переводять у зріджений стан. Важливо, що ЗПГ можна просто транспортувати. Транспортують у спеціальних кріогенних ємностях - спеціальних танкерах або цистернах, якщо, наприклад, транспортують по залізничній колії. Значною перевагою є те, що ЗПГ є безпечним та водночас екологічно чистим видом палива.

Задовольнити енергетичний дефіцит на ринку США і одночасно наколотити немалі статки закортіло багатьом компаніям. Конкретно на цьому полі діяльності просунувся Катар і ще кілька країн, навіть та сама Лівія. Все йшло крок за кроком, а тут раз - і Штати, після початку успішного видобування сланцевого газу, відмовляються від зрідженого, заявляючи, що навіть самі готові постачати цей продукт в Європу. Ось так на ринку виникла безпрецедентна ситуація – значні об’єми надлишкового газу, що «неприв’язаний» до труби.

Окремо взятий сланцевий газ, чи окремо взятий зріджений не становлять жодної небезпеки для російського гіганта і одночасно однієї з найбільших за капіталізацією енергетичної компанії світу Газпрому. Але от симбіоз цих двох поєднаних разом навіть у невеликій кількості компонентів - вже вибухонебезпечна суміш навіть для такої країни, як Росія. Ні для кого не секрет, що бюджет нашого північного сусіда наполовину наповнюється за рахунок розпродажу національного багатства, а саме енергоносіїв. Ці енергоносії по трубах переганяються за багато тисяч кілометрів до України, Польщі, Німччини та ще багатьох країн. Більш того, щоб мати надприбутки від такої діяльності, росіяни вигадали хитру формулу. Правильніше сказати не придумали, а вміло адаптували придуманий європейцями так званий гронінгенський контракт. В цьому контракті використовується згадувана формула, де ціна на газ прив’язується до ціни на дизпаливо та мазут. Деякою мірою такий підхід є виправданим, але якщо він підходить для країн Західної Європи, де діє ринкове ціноутворення на енергоносії, та аж ніяк не для України. Бо, інакше, за що ув’язнили Юлію Тимошенко? Але це вже зовсім інша історія.

З прив’язкою фактично до ціни на нафту, в час, коли все так у світі швидко змінюється, виникла навіть в певній мірі смішна ситуація. Виявилось, що в один прекрасний момент ціни на спотовому ринку значно нижчі, наприклад, на доларів 100 ніж за Газпромівським контрактом. Ось тут і починається найцікавіше – газового російського монополіста примушують знижувати ціни, проводяться обшуки в європейських офісах Газпрому, відбуваються судові процеси.

Українці споживають надто багато газу - 55 млрд м³, в той час як  німці - 81 млрд м³.

Співвідношення витрат газу та доходів населення

Потрібно обов’язково зменшувати сукупне споживання і значною мірою диверсифіковувати джерела надходжень енергоносіїв. Загалом знайдуть сланцевий газ в Україні чи ні, це щось з теорії, чи є життя на Марсі й це не так важливо. Важливий сам процес досліджень цього явища. Це вже, якщо можна так протрактувати, – засіб психологічного тиску на переговорах по ціні на газ.

Звичайно, мають бути дотримані усі формальні та неформальні процедури, запроваджені відповідні заходи безпеки видобування. Немаловажливим, якщо не центральним, в українській історії про сланцевий газ є той факт, що, попри декларування про пріоритетність місцевого самоврядування і джерела наповнення місцевих бюджетів, найвища гілка виконавчої влади в громад на місцях забрала право самостійно приймати рішення про розробку надр. Фактично, за вказівкою «зверху» людей примушують змиритись з думкою, що так потрібно «во имя Родины».

Тільки залишається відкритим питання, чи буде потрібний цей газ українціям такою ціною, ціною приниження власної гідності.

Опубліковно:  « RIA-ЛЬВІВ » № 34 березень 2013

 http://ria-lviv.info/main/