Імперії замало Криму та Донбасу…
або чому Шойгу створив командування Арктикою?
У цей вівторок – саме напередодні святкування Старого (Нового) року 13 січня 2015 року імперський Міністр оборони (РФ) Сергій Шойгу заявив, що найближчим часом відпрацює та затвердить план оборони Росії на 2016-2020 роки. Одіозна постать очільника військового відомства країни, яка фактично веде не об’явлену війну з Україною, не вагаючись прийняла рішення відкоригувати узгоджений позаторік 49 міністерствами та відомствами аналогічний план від 29 січня 2013 року.
Формально російський міноборони наголосив на «необхідності забезпечити сучасне розташування та суворе виконання держоборонзамовлення та прагнення вийти на встановлені параметри щодо сучасних зразків озброєння та військової техніки».
Але при цьому, в якості аргументів, Шойгу не забув згадати про розірвані відносини з НАТО, що «поставило альянс на роль потенційного ворога», питання анексованого Криму. А також, як він її бачить, - «громадянської війни на Донбасі». Із спритністю військового стратега міністр оборони Сергій Шойгу старанно вживає запозичені у Верховного головнокомандувача терміни «ополченці, партизани, місцеві бійці опору».
Важко сказати, чому керівника російської військової машини нажахали війська НАТО, яким останнім часом залишалося лише шукати російські підводні човни та літаки, які вперто грали в мовчанку та наче хижаки «не бачили різниці у чужій та своїй території» та активно провокували пілотів та моряків північноатлантичного альянсу на дії у відповідь.
Серед інших причин для корекції плану оборони країни - нарощування інфраструктури НАТО в Прибалтиці (Польщі, Румунії). А саме - створення складів озброєнь, логістичних схем постачання запасів пального, амуніції, припасів, законсервованих медичних модулів.
Звісно, накопичення військ та вдосконалення інфраструктури країн-членів НАТО, які відбуваються як плановий процес на тлі глобалізації та інформаційної революції, якщо і може злякати, то тільки країну, яка сама прагне стати світовим жандармом, нав’язуючи не тільки своє бачення шляхів подальшого розвитку, а й вперто не бажаючи бачити, що її дружби вже не хочуть вчорашні сусіди та стратегічні партнери (особливо слов’янського табору).
Але, як на мій погляд, вінцем стратегічної думки Шойгу стало створення так званого Об’єднаного стратегічного командування в арктичній зоні. Як повідомляють імперські ЗМІ, до теперішнього часу в основному вже сформовані угруповання військ нового командування на острівних територіях Росії в Арктиці, в тому числі на Новій Землі, Новосибірських островах, острові Врангеля, а також на мисі Шмідта.
У зв’язку з цим логічним буде передбачити, що контроль над Арктикою та величезними запасами природних ресурсів необхідний Росії вже зараз на випадок глобальної, ядерної війни, яка спроможна знищити усе живе на материках. Питна вода та ресурси – це дійсно потужний мотиватор для збільшення свого географічного впливу та розвитку більш сучасних систем озброєння, спроможних діяти навіть в 40-градусний мороз.
Залишається сподіватися, що рекордне падіння курсу рубля та зниження ціни на нафту, внаслідок яких життя в Росії перестає бути таким райдужним, а плани керівництва настільки неосяжними для розуму, стануть тими запобіжниками, які вгамують хворобливу уяву російських керівників, щодо шансів стати світовими господарями та повернуть їх на грішну землю.
Адже навіть бункер в Антарктиці із питною водою та запасами продовольства на 100 років не зможе врятувати від світового осуду, а прагнення зациклитися в своєму закуточку та блокувати прихід нових товарів, технологій, розроблених у кооперації зі світовими брендовими командами, не захистить від гальмування еволюційного розвитку в нашому, такому чутливому до глобальних змін, капіталістичному за суттю світі.
- Грант – не гарантія успіху: як не "згоріти" після перемоги Олександра Смілянець вчора о 06:45
- Як Принцип Парето 80/20 перетворює перевтому на фокус і прибуток Олександр Скнар 20.10.2025 23:04
- TikTok та Твіттер як зброя Росії Михайло Стрельніков 20.10.2025 18:25
- Скільки насправді коштує ваш ІТ-бізнес: тверезий погляд Анна Одринська 20.10.2025 15:30
- СУР, незвичні запити та спокій платника Ганна Ігнатенко 20.10.2025 10:36
- Сірий енергоринок: як народжується нова економіка перепродажу кіловат Ростислав Никітенко 20.10.2025 09:59
- Чому євреї в Україні приховували своє походження? Олег Вишняков 20.10.2025 09:13
- Інформаційна війна Росії проти Європі, хто переможе? Михайло Стрельніков 19.10.2025 18:12
- Економіка суперечностей: що Гегель – і каструля борщу – вчать про стратегію Сергій Дідковський 19.10.2025 14:44
- Карабаський досвід та шлях до справедливого миру для України Юрій Гусєв 19.10.2025 11:17
- Аналіз законопроєкту №14098: розширення доступу до БВПД для сиріт та молоді Валентина Слободинска 19.10.2025 10:11
- Як війна змінила українську економіку: виклики, адаптація та нові можливості Сильвія Красонь-Копаніаж 19.10.2025 10:00
- Чому грантова заявка провалилась, і як зробити так, щоб наступного разу виграти Олександра Смілянець 18.10.2025 20:33
- Чому українські спортсмени змінюють громадянство Тарас Самборський 18.10.2025 16:04
- Неправильні бджоли на ринку золота Володимир Стус 18.10.2025 03:29
-
Reuters: Українські дрони зупинили ще один російський НПЗ
Бізнес 30421
-
Reuters: Через брак двигунів авіакомпанії розбирають нові літаки Airbus на запчастини
Бізнес 14810
-
Вигідніше спалювати, ніж продавати. У Литві фермери пропонують пшеницю для опалення
Бізнес 13838
-
Трильйон гривень в тіні. Що з цим робитимуть податківці, прокуратура та БЕБ
Бізнес 12883
-
Мікроменеджер війни. Як Сирський формує свою гвардію впливу у ЗСУ
3355