Адміністративне стягнення: суспільно корисні роботи

Особливості застосування виду адміністративного стягнення як суспільно корисні роботи

11 лютого 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 340/300/19, адміністративне провадження №К/9901/25898/19 (ЄДРСРУ № 94803084) досліджував питання щодо застосування виду адміністративного стягнення як суспільно корисні роботи.

Суспільно корисні роботи - це новий вид адміністративного стягнення, що полягає у виконанні правопорушником оплачуваних робіт. Такі роботи є одним з методів впливу на несумлінних батьків, які може бути призначено виключно у випадку прострочення боржником сплати аліментів на дитину.

Тож зміни, що відбулись у законодавстві в частині посилення прав захисту дітей, мають на меті підвищення відповідальності платників аліментів і недопущення виникнення заборгованості.

(!!!) На відміну від громадських робіт, суспільно корисні роботи мають на меті оплатний вид адміністративного стягнення. Адже відповідно до   статті 325-1 КУпАП   кошти, отримані боржником за виконання таких робіт, будуть спрямовуватись саме на погашення боргу за аліментами.

Таким чином, державою створюються умови для реалізації відповідальності батьків за забезпечення належного життєвого рівня дитини, зокрема шляхом внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення в частині введення інституту адміністративного покарання у виді суспільних робіт за ухилення батьків від сплати аліментів на утримання дітей.

Чинним законодавством не встановлені види робіт, які можна віднести до суспільно корисних, але визначено, що їх вид встановлює орган місцевого самоврядування.

Верховний Суд звертає увагу, що вимогами чинного законодавства на орган місцевого самоврядування покладений лише обов`язок із визначення переліку об`єктів, на яких порушники будуть відбувати покарання, та видів суспільно корисних робіт.

Аналіз правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець не передбачає вимоги про те, що саме орган місцевого самоврядування має брати на себе функції об`єкта, на якому порушники будуть виконувати суспільно корисні роботи.

Однак якщо на території, підпорядкованій органу місцевого самоврядування, немає жодного підприємства, на якому порушники могли б відбувати покарання, то ним може стати саме рада як бюджетна установа, у зв`язку з чим остання має передбачити в місцевому бюджеті кошти на оплату праці особам, на яких судом накладено адміністративне стягнення у вигляді суспільно корисних робіт.

Згідно з підпунктом 2 пункту «а» частини першої статті 38 Закону №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі власні (самоврядні) повноваження: сприяння діяльності органів суду, прокуратури, юстиції, служби безпеки, Національної поліції, Національного антикорупційного бюро України, адвокатури і Державної кримінально-виконавчої служби України.

При цьому орган місцевого самоврядування як представницький орган територіальної громади має брати участь у вирішені пріоритетних завдань державної політики, зокрема, у сфері забезпечення захисту прав дитини на належне утримання шляхом сприяння примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів з порушників.

Статтею 4 Закону №280/97-ВР, серед основних принципів місцевого самоврядування визначено принцип поєднання місцевих і державних інтересів.

Аналогічних правових висновків Верховний Суд дійшов у постановах від 29 квітня 2020 року (справа №620/2001/19), від 06 серпня 2020 року (справа №520/5706/19).

Верховний суд наголошує, що Закон №2234-VIII не визначає умови його виконання в залежності від наявності чи відсутності фінансування.

ВИСНОВОК: Не вчинення органом місцевого самоврядування дій щодо вирішення питання по влаштуванню порушників для виконання суспільно корисних робіт, відповідно до постанов суду та не передбачення в бюджеті видатків для сплати порушникам за виконання суспільно корисних робіт для подальшого погашення заборгованості зі сплати аліментів, є протиправною бездіяльністю, яка може призвести до порушення інтересів держави в частині гарантування забезпечення захисту прав неповнолітніх на належне утримання.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.04.2020 № 620/2001/19 (К/9901/1525/20, ЄДРСРУ № 88986759).