Ієрархічна колізія нормативно-правових актів

08 квітня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 826/25373/15, адміністративне провадження №К/9901/30272/18 (ЄДРСРУ № 88654597) досліджував питання щодо ієрархічної колізії нормативно-правових актів.

Юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України.

Однією із ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин.

Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України.

Ієрархічна колізія нормативно-правових актів, тобто колізія, яка виникає внаслідок регулювання одних фактичних відносин нормами, закріпленими в актах, що мають різну юридичну силу.

Верховний Суд зауважує, що правило, яке використовується для подолання ієрархічних колізій, є таким: у разі суперечності застосовуються норми, що закріплюються в нормативно-правових актах, які мають більш високу юридичну силу.

Так, Конституція України, як акт найвищої юридичної сили встановлює, що Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України (ст. 113).

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Окрім цього, 12 березня 2020 року Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи №227/2015/18, провадження № 61-13866св19 (ЄДРСРУ № 88322414) вказав, що колізія норм права   вирішується   шляхом   вибору  того нормативного акта,  який  має  бути  застосований  до  конкретного випадку (юридичного факту).

При    розбіжності    між    загальним    і    спеціальним нормативно-правовим  актом  перевага надається спеціальному,  якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.

Таким чином, у разі якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною.

Питання застосування нормативно-правових актів, виданих одним і тим же органом, які мають різну юридичну силу та не узгоджуються між собою, відображені у листі Міністерства юстиції від 26 грудня 2008 року № 758-0-2-08-19 "Щодо практики застосування норм права у випадку колізії", у якому зазначено, що у разі існування неузгодженості між актами, виданими одним і тим же органом, але які мають різну юридичну силу, застосовується акт вищої юридичної сили.

Окрім цього, відповідно до вказаного Листа вбачається, що у  разі  існування  суперечності  між  актами,  прийнятими різними  за  місцем в ієрархічній структурі органами - вищестоящим та  нижчестоящим,  застосовується   акт,   прийнятий   вищестоящим органом, як такий, що має більшу юридичну силу.

P.s. І родзинка  - листи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами, вони мають роз'яснювальний, інформаційний характер і не встановлюють правових норм (лист Міністерства юстиції від 26 грудня 2008 року № 758-0-2-08-19 "Щодо практики застосування норм права у випадку колізії" та лист МЮУ від 24.02.2010 р. N 1111-0-26-10-20).